Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки - В'ячеслав Васильченко
Відчув, що починає заплутуватися в густих сітях думок. Ліками зазвичай ставав зелений чай. Допоміг і цього разу. Правда, ненадовго. Знову «повернувся» до лісу. А клавіатура, чітко відгукуючись на вивірені удари, стала втілювати думане у графічні зображення слів.
«Тепер, якщо відкинути всі безглузді здогади (хоча як їх можна відкинути: фактів же менше котячих сліз), що виходить? Убито молоду жінку. У неї нічого не вкрали, окрім, за словами чоловіка, смартфона. Тобто — нічого коштовного, на що могли б поласитися банальні грабіжники. Хоча для декого смартфон — межа мрій. Машина (ця взагалі на нормальну купу тугриків тягне), гроші, документи, прикраси — все на місці. Чи, може, щось таки й поцупили, але про це чоловік ні сном ні духом? Або в курсі, але вміло приховує? Такі або можна не рахувати. На початку їх безліч. Це — нормально. Виходить, пограбування як мотив поки відкидаємо. До пори до часу. Далі. Жінку загриз вовк. Це єдине, про що можна говорити з певністю. Як, втім, і про сексуальний контакт. Із чоловіком.
Отже, вовк… Варіант № 1. „Випадкова загибель“. Жінка їхала лісом (куди? навіщо?). Зупинилася (заглух двигун? не стерпіла природної потреби?). Вийшла (важко повірити: жінки, зазвичай, патологічно бояться темряви, до того ж — у лісі!) і зазнала нападу вовка. Висновок: надто вже неймовірно. Якщо навіть опустити факт перебування в нічному лісі (приблизний час смерті — 00.45), то з машини при будь-яких розкладах не вийшла б. Заглух двигун — чекала б ранку. Схотілося під кущик — що-небудь придумала б. Дотерпіла до світанку. Сяка-така, а проти вовка „Тойота-Прадо“ — все-таки фортеця. Але ж ні. Жінка виходить з машини. Безглуздо? Абсолютно. Якщо заглух двигун, можна подзвонити чоловікові, друзям, знайомим, щоб допомогли. Але вона нікому не подзвонила. Забула смартфона чи загубила десь? Цілком імовірно. Такий варіант пояснює багато: і відсутність апарата на місці вбивства, і те, що ні з ким не зв’язалася… Багато запитань без відповідей. Але найбезглуздіше — розташування тіла після атаки вовка. Ні. Цей варіант мимо. Неможливий „технічно“.
Варіант № 2. „Навмисне вбивство“. Жінку вбили за допомогою вовка. Призначили зустріч (причому це була знайома або навіть добре знайома людина). Довгань приїхала, довірливо вийшла з машини. Вимкнула смартфона, тому що співрозмовник про це попросив (щоб важливій розмові не заважали дзвінки?), або це зробив убивця вже після смерті загиблої. І сам забрав. Але чому ця „важлива розмова“ мусила відбутися опівночі? Невже іншого часу — хай навіть і для суперважливої розмови — не знайшлося?
Це трохи веде у бік містики, про яку потім. Опинившись поза машиною, жінка стала беззахисною, і загризти її — робота нескладна. Що характерно, вовк натренований суто на вбивство: „зайвих“ укусів на тілі немає. Потім хазяїн вовка розклав уже неживе тіло (навіщо?) і, задоволений, залишив місце злочину. Задоволений, бо вийшло все, як планувалося. Вбивство є, слідів убивці — немає. Висновок: ближче до правди, хоча й скидається на маячню. Ну, хоче людина вбити когось. Є дві тонни давно придуманих способів. Досконалих, надійних, перевірених у тисячах випадків. Навіщо вигадувати такий складний велосипед? Хоча… Креативників вистачає завжди. Не будемо скидати з рахунків. Ще образяться.
Варіант № 3. „Напад вовкулаки“. Цей „клієнт“ — економне упакування „два в одному“. Він тобі й чоловік, він тобі й вовк. Щойно красенем писаним був, дивишся, а вже й на звіра лютого перекинувся. На користь цієї (найбезглуздішої) версії говорять вовчі укуси й час загибелі жінки. Практично — відразу після півночі. А це — якраз і є „час вовкулаків“. Та й усякої іншої нечисті. Плюс — статевий контакт. На цю роль наш перевертень підходить якнайкраще. Покохався, а тут — і північ, час перетворення. Що вдієш? Хочеш чи не хочеш, а від вовчої шуби й іклів не відкараскатися. Та й жертва під боком. Ну й „поживився“, не знехтував…
Тепер — сексуальний контакт. На зґвалтування не схоже. Ніяких слідів насильства. Значить, за взаємною згодою. Якби зустрічалася з коханцем, той обов'язково б вивів. Точно б не залишив саму… Але навіщо це лісове рандеву? Та ще й уночі. Та ще й опівночі. При Ольжиних грошах можна спокійнісінько знайти затишнішу місцину. Готелів зараз — греблю гати. Чи не хотіла світитися в готелі? Тоді можна найняти квартиру на добу. Цими послугами Інтернет теж заповнений. А може, захотілося на природу? Не виключено. Але чому вночі? Щоб здійснити вбивство! Ліс і ніч — найкращі декорації для такого спектаклю. Значить, у лісі опинилася невипадково. І вбивство сплановане. А якщо цей палкий коханець і вбив її? Зацькував вовком. Теж можливо. Але навіщо? Присутність вовка в цій картині явно її псує. Веде від логічних припущень у світ якихось химер. Містики. Так. Це якщо йти від банального вбивства. Якщо хотіли тільки вбити. А якщо це — помста? І вовк — ключовий символ? Вказівка на щось. І машина вовками обмальована. Може, тут десь прихована відгадка, чому вовк? А якщо це — вбивство „за особливою формою“? Якийсь невідомий ритуал А що? Непогано. Ритуал — надійна фішка для вбивства… І для його пояснення…»
Роздуми перервав дзвінок мобільного. На дисплеї прочитав «Бондаренко».
— Я там тобі інформаційку про родину Довганя скинув електронкою, — випалив без зайвих люб’язностей. — Працюй. — І відключився.
Не
