Хрещений батько - Маріо Пьюзо

довелося добряче хильнути, коли він залишився з Діною Данн. Він намагався набрати недбалого вигляду, але це було нелегко. Кирпатенька Діна Данн мала виразні риси класичної англосаксонської красуні. І він так добре знав її. Він бачив її в спальні самотню, вбиту горем, коли вона голосила над своїм померлим чоловіком-льотчиком, який покинув її з малими сирітками. Він бачив її розлюченою, ображеною, приниженою, проте з невтраченим глибоким почуттям власної гідності, коли розв’язний Кларк Гейбл скористався нею, а потім кинув її й повіявся з якоюсь сексуальною маніячкою (Діна Данн ніколи не грала сексуальних маніячок у кіно). Він бачив, як вона запалювалася від омріяного кохання, пручаючись в обіймах чоловіків, яких обожнювала, і він бачив принаймні з півдюжини разів, як вона красиво помирала. Він бачив її, чув її, марив нею і все ж таки був не готовий до того, що вона сказала йому відразу ж, як вони опинились наодинці:

– Джоні – один із небагатьох повноцінних чоловіків у цьому місті. А решта – ганчір’я, хирляві недоумки, які не можуть дати собі ради з курвою, хоч ти їм накачай вагон шпанських мушок у мошонку. – Вона взяла Ніно за руку і повела в куток кімнати, подалі від тисняви й конкуренції.

Тоді так само з холодною привабливістю поцікавилася ним самим. Він бачив її наскрізь. Він розумів, що вона грає роль дівчини з багатих кіл суспільства, котра виявляє поблажливість до конюха чи шофера, але в кінокартині вона або знеохотить його невмілий інтерес до неї (якщо роль гратиме Спенсер Трейсі), або ж покине все у своєму несамовитому бажанні заволодіти ним (якщо в ролі коханця буде Кларк Гейбл). Та йому було байдуже. Він розповів їй про те, як вони з Джоні виростали разом у Нью-Йорку, як він і Джоні співали по випадкових контрактах у невеличких клубах. Вона здавалася йому надзвичайно симпатичною і цікавою. Вона запитала його ніби між іншим:

– А чи ти знаєш, як Джоні примусив Джека Вольца дати йому ту роль?

Ніно замовк і заперечно схитнув головою. Вона більше не розпитувала.

Настав час попереднього перегляду нової стрічки Джека Вольца. Діна Данн, тримаючи Ніно теплою рукою, як магнітом, повела його до внутрішньої кімнати цього особняка, у якій не було вікон і все умеблювання становило з півсотні диванчиків, на дві персони кожний, розставлених так, щоб надати кожному з них вигляду якогось острівця напівінтимності.

Ніно побачив біля дивана столик із чашею з льодом, склянками, пляшками спиртного і тацею з сигаретами.

Він підніс Діні Данн сигарету, припалив, а тоді змішав напої для обох. Вони не розмовляли. За кілька хвилин світло в залі згасло.

Він чекав чогось несамовитого, зрештою, він стільки начувся про легендарну голлівудську розбещеність. І все одно виявився не готовим до пожадливого нападу Діни Данн на його статевий орган, навіть без жодного лагідного підготовчого слова. Він і надалі відсьорбував зі склянки і дивився фільм, але не чув смаку віскі й нічого не бачив на екрані. Він відчував збудження як ніколи, але частково це пояснювалось тим, що жінка, яка його вдовольняла в темряві, виявилася кумиром його хлопчачих мрій.

Проте його чоловіча гідність все ж таки була уражена. Отож коли всесвітньовідома Діна Данн наситилась і привела до ладу його одяг, він вельми холодно зробив для неї в темноті новий коктейль, припалив нову сигарету і промовив найспокійнішим, який тільки може бути, голосом.

– Схоже, що це справді чудовий фільм.

Він відчув, як Діна Данн напружилася поруч із ним на дивані. Невже вона очікувала якогось компліменту? Ніно налив собі повну склянку з першої ж пляшки, яку намацав у темряві. Пішла вона подалі. Вона повелася з ним як з останньою проституткою чоловічої статі. З деяких причин він тепер відчував холодну лють до всіх жінок, що зібралися тут. Вони дивилися фільм ще з чверть години. Він відсторонився, щоб не доторкуватися до її тіла.

Згодом вона хрипко прошепотіла:

– Не корч із себе сопливого шмаркача, адже тобі сподобалося. Ти ж підскочив мало не до стелі.

Ніно відпив зі склянки і відповів у своїй звичній нахабнуватій манері:

– Ет, це що. Ти б побачила, коли я збуджуюсь, отоді …

Вона хихикнула і вже мовчала до кінця перегляду. Нарешті він скінчився, увімкнули світло. Ніно роззирнувся навколо. Він спостеріг, що тут у темряві відбулася справжня вакханалія, хоча, як це не дивно, він не почув ані звуку. Але декотрі з дам мали той важкий вигляд жінок з ясним промінним поглядом, який засвідчував, що вони тільки-но зазнали чималої втіхи. Вони неспішно потяглися з кінозалу. Діна Данн негайно залишила його, щоб переговорити з літнім чоловіком, у якому Ніно впізнав відомого артиста. Лише зараз, побачивши його вочевидь, Ніно зрозумів, що то нікчема.

Він замислено дудлив своє віскі. До нього підійшов Джоні Фонтане і запитав:

– Привіт, хлопче. Ти гарно провів час?

– Не знаю, – ошкірив зуби Ніно. – Це щось інше. Коли приїду додому, зможу розповісти сусідам, що Діна Данн мала мене.

– Вона ще може виправитися, – зареготав Джоні, – якщо запросить до себе. Чи маєш запрошення?

Ніно заперечно схитнув головою.

– Знаєш, я вельми захопився фільмом, – сказав він, але на цей раз Джоні не розсміявся.

– Не вдавай з себе дурня, хлопче, – промовив Джоні, – така дама може принести тобі чимало користі. А ти звик усім легковажити. Боже, мені ще й досі сняться кошмари, коли я згадую тих бридких курв, яких тобі доводилося уговтувати.

П’яно розмахуючи склянкою, Ніно відповів на повний голос:

– Ага, вони були бридкими, але ж жінками.

З кутка кімнати Діна Данн обернулася і глянула на них. Ніно підніс свою склянку, вітаючи її.

– Гаразд, – зітхнув Джоні Фонтане. – Ти селюк неотесаний, тільки й того.

– І змінюватися не збираюсь, – відповів йому Ніно з блаженною п’яною посмішкою.

Джоні чудово його розумів. Він бачив, що Ніно не такий уже й п’яний, як удає. Він знав: Ніно удавав для того, аби мати змогу сказати все те, що, як йому здавалося, було надто образливе, щоб говорити своєму новому голлівудському патрону у тверезому стані. Він обняв Ніно і приязно мовив:

– Бісова ти душа, Ніно, знаєш, що у тебе залізний контракт на цілий рік, і тому можеш говорити й чинити, що заманеться, і я не зможу вигнати тебе.

– Ти не зможеш мене вигнати? – перепитав Ніно з п’яною підступністю.

– Ні, – підтвердив Джоні.

– Тоді йди ти…

На мить Джоні охопила несподівана лють. Він бачив безтурботну посмішку на обличчі Ніно. Але останнім часом він став мудрішим чи, можливо, власне падіння