Хрещений батько - Маріо Пьюзо
– Ти з глузду зсунувся, – відповів Джоні, – така купа фільмів пожере до двадцяти мільйонів баксів.
– Коли тобі потрібні будуть гроші, – вів далі Хейген, – зв’яжися зі мною. Я дам тобі назву банку тут, у Каліфорнії, до якого ти звернешся за позичкою. Не турбуйся, вони стабільно фінансують кінофільми. Просто попроси позичку, як це робиться завжди, подай необхідні документи на обґрунтування свого прохання, як це знову ж таки завжди робиться між діловими людьми. Вони пристануть на твою пропозицію. Але насамперед тобі треба буде зустрітися зі мною і повідомити мене про суму й про плани. Домовились?
Джоні мовчав тривалий час. Зрештою він запитав:
– А що ще?
– Ти хочеш сказати, – посміхнувся Хейген, – чи повинен ти чимось віддячити за позику в двадцять мільйонів доларів? Авжеж, мусиш. – Він почекав, чи не докине Джоні якесь слово. – Але від тебе не вимагається нічого такого, чого б ти не зробив і без того, якщо б дон попросив про це.
– Якщо це щось серйозне, я хочу, аби дон сам сказав мені. Зрозумів, що я маю на увазі? Я не хочу, аби це передавалося через тебе чи через Сонні.
Хейген здивувався його кмітливості. Хай там як, а в кебеті Джоні не відмовиш. У Джоні стало здорового глузду збагнути, що дон надто любив його і був достатньо тямущий, щоб наражати на небезпеку по-дурному, у той час як від Сонні можна всього сподіватися. Він відповів:
– Я хочу запевнити, що Хрещений суворо наказав мені й Сонні не вплутувати тебе ні в які справи, які могли б підмочити твою репутацію в разі нашої помилки. А сам він не втне такого й поготів. Запевняю тебе, будь-яку послугу, яку б він захотів отримати від тебе, ти сам запропонуєш йому ще до того, як Хрещений висловить своє прохання. Згода?
– Згода, – посміхнувшись, відповів Джоні.
– До того ж він впевнений у тобі, – говорив далі Хейген. – Він гадає, що тобі розуму не позичати, отже, розраховує, що банк, тобто він сам, заробить на цьому капіталовкладенні. Отже, це справді ділова угода, завжди пам’ятай. Не розкидайся грішми. Можливо, ти й найулюбленіший його хрещеник, але двадцять мільйонів – це добряча купа доларів, йому доведеться викластися, щоб ти отримав таку суму.
– Перекажи йому, хай не хвилюється, – сказав Джоні. – Коли таке чортзна-що, як Джек Вольц, змогло стати великим кіногенієм, тоді будь-хто зможе.
– Твій Хрещений теж такої думки, – докинув Хейген. – Можеш сказати, щоб мене відвезли в аеропорт? Я вже розповів тобі все, що мав сказати. Коли укладатимеш контракти, винайми собі адвоката, мені не до цього. Але я хотів би бачити все ще до твого підпису, якщо не заперечуєш. Також ти ніколи не матимеш ніякої мороки з профспілками. Це зменшить твої виробничі витрати, отож, якщо твоя бухгалтерія накине певну суму по цій статті, не бери її до уваги.
– Чи маю я заручатися твоєю згодою на все інше: сценарії, актори тощо? – обережно запитав Джоні. Хейген заперечно схитнув головою.
– Ні, – сказав він, – можливо, дон із чимось не погодиться, але тоді він скаже це безпосередньо тобі самому. Хоча я не уявляю, що б могло викликати його заперечення. Кіно його не цікавить ні з якого боку. Та ще ж він принципово не любить втручатися, я кажу, бо знаю з власного досвіду.
– Добре, – мовив Джоні. – Я сам підвезу тебе до аеропорту. Подякуй Хрещеному від мене. Я б і сам набрав його, але ж він ніколи не підходить до телефона. До речі, чого це він?
Хейген зітнув плечима.
– Він взагалі майже ніколи не розмовляє по телефону. Не хоче, аби записували його голос, навіть коли говорить про щось цілком невинне. Він остерігається, аби не зшили з його слів щось інше. Думаю, у цьому справа. Він єдиного боїться, що влада може влаштувати йому якусь пастку. І не хоче допомагати їй у цьому.
Вони сіли в машину Джоні й поїхали до аеропорту. Хейген думав, що Джоні кращий, ніж він про нього уявляв. Він справді дещо збагнув, отже, і в аеропорт відвозив його особисто, що стало доказом цього. Навіть дон надавав значення таким речам, як особиста уважність. А ще ж і вибачення. Воно було щирим. Він знав Джоні не перший день і розумів, що той ніколи б не вибачився через почуття страху. Джоні завжди мав характер. Через це і потрапляв у халепу з кінобосами, та ще через жінок. Поза тим він був одним із небагатьох, хто не боявся дона. Хейген це міг сказати, мабуть, лише про Фонтане і про Майкла. Отже, вибачення було щирим, і він його приймав саме як таке. Їм із Джоні доведеться доволі часто бачитися протягом наступних кількох років. А Джоні доведеться ще скласти іспит, який і покаже його справжню кмітливість. Йому треба буде зробити для дона те, про що дон його ніколи не попросить і ніколи не наполягатиме, щоб він здійснив це як частину угоди. Хейгенові хотілося б знати, чи здогадається Джоні Фонтане про цю неписану умову угоди.
Висадивши Хейгена в аеропорту (Хейген наполіг, щоб Джоні не вештався з ним по аеровокзалу в очікуванні відльоту), Джоні знову поїхав до Джині. Вона не сподівалася на його приїзд. Але йому хотілося побути в неї, обдумати все й намітити план дій. Він знав, що Хейген йому повідомив надзвичайно важливі речі – віднині змінювалося все його життя. Колись він був на вершині слави, але тепер, ще в молодому тридцятип’ятирічному віці, його зірка закотилася. Він не мав жодних ілюзій. Навіть якщо б він здобув премію як найкращий актор, що б вона йому, в бісового батька, дала? Нічого, якщо до нього не повернеться голос. Він стане таким собі другорозрядним артистом, без справжнього впливу, без особистості. Навіть оте дівчисько, що відшило його, хоча було лагідне й хитре і, здається, гралося з ним, та чи виявилося б воно отаким розсудливим, коли б він залишився на вершині слави? Тепер із доновою фінансовою підтримкою він може потягатися з будь-ким у Голлівуді. Він може стати королем. Джоні усміхнувся. Чорт забирай! Він навіть може бути доном.
А не завадило б знову пожити з Джині кілька тижнів або й довше. Він би ходив на прогулянки з дітьми, можливо, зустрічався б із друзями. Перестав би пити й смалити, стежив би за собою по-справжньому. Можливо, його голос знову б зміцнів.
