Хрещений батько - Маріо Пьюзо

Том Хейген висловив сумнів:

– Твій Хрещений каже мені, що на сьогодні у тебе немає жодних шансів отримати премію.

– Ти хоч розумієш, про що ти говориш? – розлютився Джоні Фонтане. – Фільм ще не відредагований, тим більше його ще не випустили на екрани. А дон навіть ніяким боком не причетний до кінобізнесу. Якого біса тобі було летіти три тисячі миль, щоб повідомити мені оце лайно? – Джоні ледь не плакав від потрясіння.

– Джоні, – заговорив Хейген стурбовано, – я ні біса не тямлю у ваших кіносправах. Зрозумій, я лише донів хлопчик на побігеньках. Але ми не раз і не два обговорювали твої справи. Він турбується за тебе, за твоє майбутнє. Він вважає, що ти ще потребуєш його допомоги, і йому хочеться владнати всі твої проблеми раз і назавжди. Тому я й прилетів сюди, щоб зрушити справи з місця. Але тобі пора дорослішати, Джоні. Досить мати себе за співака чи актора. Дивись на себе як на солідну людину, як на впливову і сильну громадську особистість.

Джоні Фонтане розсміявся і долив собі віскі.

– Якщо я не здобуду премію, у мене буде стільки ж впливу, як у котроїсь з моїх дочок. У мене зник голос. Якщо б він повернувся, я б міг дещо здійснити. О прокляття! Звідки мій Хрещений може знати, що я не здобуду премії? Гаразд, я вірю, що він знає. Він ніколи не помилявся.

– Нам стало відомо, – Хейген припалив тоненьку сигару, – що Джек Вольц не збирається витрачати гроші студії на підтримку твоєї кандидатури. Він навіть повідомив усім, хто голосуватиме, що її не схвалює. Але вирішальним може стати затримка асигнувань на рекламу і всякі такі речі. Поза тим він робить хвилі, щоб одному хлопцю забезпечити якнайбільше голосів «за». Вольц вдається до всіх можливих підкупів і хабарів, влаштування на роботу, виділення грошей, використання жіночок – будь-що. При цьому він намагається не нашкодити фільму або принаймні завдати йому якнайменше шкоди.

Джоні Фонтане стенув плечима, налив повну склянку віскі й осушив її.

– Тоді я мертвий.

Хейген стежив за ним, гидливо скрививши кутики вуст.

– Пияцтво твій голос не виправить, – докинув Том.

– Пішов ти… – Джоні брутально вилаявся.

Хейгенове обличчя миттю набуло непроникного виразу.

– О’кей, надалі я говоритиму лише про справи.

Джоні Фонтане поставив склянку, підійшов і став навпроти Хейгена.

– Я шкодую, Томе, що у мене вихопилися ці слова, – сказав він. – Їй-богу, перепрошую. Я нариваюся на тебе, бо мені хочеться порішити цього виродка Джека Вольца. Я не наважуюсь насипатися на Хрещеного, отож і зігнав злість на тобі.

На очах у нього заблищали сльози. Він взяв і жбурнув порожню склянку від віскі в стіну, але так немічно, що товстостінна склянка навіть і не тріснула, а відкотилася від стіни йому ж під ноги. Джоні дивився на неї у безсилій люті. А тоді засміявся, промовляючи: «О боже, боже».

Він пройшов у протилежний бік кімнати і сів навпроти Хейгена.

– Ти знаєш, – заговорив він знову, – тривалий час мені все вдавалося. А коли розлучився з Джині, все полетіло догори раком. У мене зник голос. Мої платівки перестали розкуповувати. Мені не пропонували жодної роботи в кіно. А до всього ще й Хрещений Батько розсердився і не хотів ні говорити зі мною по телефону, ні зустрічатися, коли я приїздив до Нью-Йорка. Ти завжди стояв на перешкоді, і я винуватив тебе, хоча й знав, що ти не чинив би так без донової на те волі. Але ж на нього неможливо сердитися. Це все одно, що сердитися на самого Господа Бога. Отож я кляв тебе на всі заставки. Хоча, як не крути, ти всюди мав слушність. І щоб довести тобі, що я розкаююсь, я готовий вчинити, як ти радиш. І не зазиратиму в чарку, доки не повернеться голос. Згода?

Розкаяння було щирим. Хейген пересердився. Мабуть, щось-таки було в цьому тридцятип’ятирічному хлопчині, інакше дон не пишався б ним.

– Забудьмо, Джоні, – промовив Хейген. Його збентежила глибина розпачу Джоні, збентежив здогад, що той розпач міг бути продиктований острахом, що він, Хейген, наверне дона проти Фонтане. Але ж, звичайно, ніхто й ні за що не зміг би скерувати дона проти когось на свій вибір, прихильність до людей залежала лише від нього самого.

– Не так-то все й кепсько, – пояснив він Джоні. – Дон каже, що може знешкодити всі Вольцові підступи проти тебе і що ти майже напевне матимеш премію. Проте він вважає, що це не розв’яже твоїх проблем, і хоче знати, чи вистачить у тебе кебети й снаги, щоб стати самостійним кінопродюсером і робити фільми від початку й кінця.

– Яким таким робом він збирається присудити мені премію? – недовірливо перепитав Джоні.

– А чому це ти так легко береш на віру, що Вольц може вирвати премію, а твій Хрещений не зможе? – і собі різко запитав його Хейген. – Оскільки нам потрібна твоя віра в другу частину нашої справи, я розповім тобі дещо. Лише тримай це при собі. Твій Хрещений незрівнянно впливовіший за Джека Вольца. До того ж він має значно більше впливу в найважливіших місцях. Як він може визначити присудження премій? Він контролює людей, які контролюють усі профспілки в кінопромисловості, усіх або майже всіх людей, які голосуватимуть. Звісно, ти маєш бути талантом і за своїми особистими якостями мати право на участь у конкурсі. І ще одне: у твого Хрещеного Батька у голові більше мозку, ніж у Джека Вольца. Він не перестріне людей, не приставить їм пістолета до голови і не скаже: «Голосуйте за Джоні Фонтане або ж вас звільнять із роботи». Ні, він не вдається до сили, якщо це не спрацьовує чи викличе надто великий переполох. Він примусить людей проголосувати за тебе, бо вони самі захочуть того. Але вони не захочуть, якщо він не подбає. Повір мені на слово, він здобуде для тебе премію. А от якщо він не натисне, то ти її тільки й бачитимеш.

– Добре, – сказав Джоні, – я вірю тобі, у мене є і снага, і кебета, щоб бути продюсером, але чортма грошей. Жоден банк не дасть мені кредиту. Виробництво ж кінокартини потребує мільйонів і мільйонів.

– Коли отримаєш премію, – сухо докинув Хейген, – займися підготовкою виробництва