Бомба для голови - Юліан Семенов
Турботи літніх чоловіків
1
Берг неквапливо переглядав ранкові газети. Поспішати йому тепер було нікуди, тому газети він гортав ліниво й уважно.
«Прокурор Берг попросив відставку, посилаючись на різке погіршення стану здоров’я. За відомостями, одержаними з поінформованих джерел, міністр доручив статс-секретареві міністерства доктору Кройцману негайно вилетіти в Західний Берлін, щоб провести консультації з лікарями. Міністр висловив стурбованість у зв’язку з станом здоров’я прокурора Берга. Гадають, що в тому разі, коли лікарі наполягатимуть на госпіталізації Берга, його справи, які мають надзвичайний характер, тимчасово прийме Кройцман, один з найталановитіших учнів Берга»… («Ді вельт»)
«В «Байерн-курір» з’явилася замітка, в якій подання Берга у відставку трактується як «визнання прокурором власного безсилля». Подібного роду коментар може розглядатися лише як повна некомпетентність або злісне зведення рахунків з одним з найшановніших юристів Федеративної Республіки. Берг не щадив сил, віддавав усього себе створенню нашого демократичного законодавства. Писати так про людину, стан здоров’я якої вважається далеко не нормальним, не в дусі нашої преси. Коментар баварської преси прозвучав різким дисонансом у серії відгуків на цю подію, з якими виступили провідні газети. Ми, з свого боку, можемо лише висловити глибоку подяку прокуророві Бергу за все те, що він зробив для нашого правосуддя». (Г. Краузе, «Гамбургер рундшау»)
«Демократична перепалка в нашій «демократичній» пресі ще раз свідчить про той дух «витонченої» корупірованості, яка панує у ФРН. Треба дивитися правді в очі: Берг уже давно неугодний ХДС/ХСС, відтоді, як він притягнув у 1964 році до відповідальності сім вищих офіцерів бундесверу за злочини, що їх вони вчинили в Росії і у Франції під час війни, коли ця сімка носила не зелені, а чорні мундири. Берга примусили піти у відставку. Нам тільки лишається пошкодувати, що прокурор не проявив громадянської мужності й не продовжив боротьби». (Г. Кроне, «Телеграф»)
Берг сунув газети в кишеню халата й пішов у ванну кімнату. Щоранку він довго розтирав тіло жорстким рушником і вважав, що це врятувало його від склерозу, бо кровообіг діставав допінг — не фармакологічний, а природний. «Лосі теж труться в лісі об дерева, — думав Берг, — а треба в усьому брати приклад з тварин. Черчілль правильно робив, що спав після обіду: всі звірі сплять після обіду. Жирний? Ну то й що? Краще померти жирним старим, ніж струнким молодим чоловіком».
Він заліз у ванну, поклав на столик біля себе пачку газет і подумав: «Спочатку я трошки відмокну, порозкошую, а потім перегляну решту сміття… Тільки не заснути б… Хтось мені казав, що можна заснути у ванній у сосновому екстракті, а прокинутися біля воріт дому господнього… А розкладають вони свої козирі розумно… Мої улюблені учні Краузе й Кройцман роблять хорошу міну при поганій грі… І роблять це витончено… Найдошкульніше вдарили мої соціал-демократи з «Телеграфу». Найдошкульніше тому, що дуже боляче. А боляче тому, що вони правду пишуть. Хоч правда ця абстрактна, бо вони в опозиції і ніколи не були втягнуті в круговерть державного апарату. Коли чиновникові кажуть, що він застарів, виходить, йому показують на двері. А чіплятися за посаду — значить здаватися смішним, честолюбним і корисливим. Вони це обіграли б у своїх газетах у наступному турі, а смішна людина нікого вже не зможе перемогти… Краузе, звичайно, зіграв зі мною свою найталановитішу партію. Взагалі, люди Шпрінгера — розумні люди. Перемігши, вони не топчуть, а простягають руку допомоги. Таким, як я, звісна річ, хто зміг чогось досягти в цьому брудному суспільстві… Бідолашних довговолосих вони поставили б до стінки не задумуючись.
З довговолосими справа проста: перепродукція інтелектуалів… Нема куди йти працювати тим, хто, закінчивши університет, вважає себе Гегелем чи Бісмарком. Тільки на барикади… Не в школу ж за мізерний оклад — чотириста марок. Справа таки проста… Проста? А, це я про дружину Люса. Він битиметься на смерть, бо любить дітей і боїться за них, а з нею в нього погано. Коли б у нього було все добре, він не ліз би ні в яку бійку, а тримався б за її спідницю».
Берг узяв ще одну газету, переглянув, чи немає там коментаря про його відставку; заглянув у розділ спортивної хроніки: він стежив за важкоатлетами, штангісти були його пристрастю; потім розгорнув розділ судової хроніки і поліцейських новин і зразу ж натрапив на замітку, набрану петитом:
«Наш постійний кореспондент при головному поліцейському управлінні Таубен передає, що позавчора ввечері із Гамбурга повернулася фрау Шмідт, яка мешкає на Генекштрасе, 7. Вона побачила в своїй квартирі, де її не було з 19 серпня, дивну картину: розбите вікно і розбитий екран телевізора. Фрау Шмідт викликала домовласника, який, у свою чергу, негайно запросив представників страхової компанії. Експерт визначив, що ТВ марки «Філліпс-209» (380 марок) розбито кулею, бо він вийняв її з телевізора. На вимогу експерта Агнемайна викликали представників кримінальної поліції. Поліцейська експертиза встановила, що кулю випущено з пістолета «Пельман МБ-6» калібру 9,3. Але з’ясувати, як вона влучила в телевізор, розбивши вікно й зрикошетивши в металевий держак люстри, поліції не вдалося».
Берг знизав плечима й відклав газету… «Ідіотизм. Але цікаво. Нехай з’ясовують це мої молоді наступники. А я блаженствуватиму в сосновій ванні. І читатиму повідомлення про перемоги моїх важкоатлетів. Лише в цьому є закон і гарантія, — все ще думав Берг, — тільки в спорті, і то не в усьому, а лише у важкій атлетиці. Терези точні, їх не обдуриш: вагу штанги має бути співвіднесено з абсолютною вагою спортсмена. В футболі можна дати зайву секунду, яка виявиться вирішальною, або не помітити гри рукою на воротарському майданчику. В боксі панує випадок: переможцеві в перших двох раундах випадково під час третього раунду розбивають брову, і його знімають з поєдинку. Що це? Випадок? Ні. Це звичайне, відверте знущання над законом, бо закони старіють, як і епохи. А ніхто не вніс корективи в цей старий закон відтоді, як ішли бої професіоналів і озвірілі глядачі вимагали від боксера тільки перемоги або загибелі: Рим породив гладіаторів, але тепер про це говорять як про вандалізм».
Прокурор узяв з полички ще один тюбик соснового екстракту і вилив його у ванну.
— Боже, прости мені, — похмуро пробурчав Берг, — але все-таки хімія стала сильніша за тебе. Ти владарюєш над випадком, а хімія над побутом. Хіба міг би ти перенести мене за якусь мить у сосновий ліс?
