Злий - Леопольд Тірманд
— Ти ж мав у мене бути ввечері. Що тебе сюди привело зараз? — спитав Меринос, наливаючи чарку.
— Дві речі. По-перше, ввечері я не можу.
— Ой, Льово, Льово… Занапастять тебе жінки.
— Нехай буде й так. Це ви думаєте, що я… — Зільберштейн похитав головою, меланхолія зникла з його очей. — За кого ви мене маєте, пане голово? Я до вас прийшов зовсім з іншим. У мене є для вас новина.
Меринос спокійно вихилив свою чарку. Не дивлячись на Зільберштейна, спитав:
— Що за новина?
— Така новина, що коштує грошей.
Меринос мовчки відчинив шухляду, витяг п'ятисотенну банкноту й поклав на столі. В очах Зільберштейна знов з'явився вираз безмежної мудрої меланхолії.
— Навіщо ці жарти? — спитав він з тихим докором. — Чого ви зі мною дражнитесь, пане голово?
Меринос витяг ще два банкноти по сто злотих і поклав їх зверху. Зільберштейн заперечливо похитав головою.
— Скільки? — спитав Меринос сухо. Зільберштейн підніс угору два пальці.
— Ні, — похитав головою Меринос. — Я знаю, що Рома Леопард — дорога жінка, але за мої гроші ти не будеш Казановою, Зільберштейн.
Зільберштейн підвівся з крісла й наблизився до письмового столу.
— Пане голово, — почав він щиро, — ви ж мене знаєте не з сьогоднішнього дня. Хіба я не порядна людина? Мій батько був порядною людиною, і мій дідусь, і я теж порядна людина, хоча з деяких причин працюю в іншій галузі, ніж вони. Ось я скажу безкоштовно, а як ця новина не варта буде двох кусків, ви мені взагалі нічого не дасте, добре? Отож слухайте: за місяць відбудеться футбольний матч Польща — Угорщина.
Очі Мериноса заблищали, мов дві вуглини.
— Тут? У Варшаві?
— Тут. На варшавському стадіоні. Матч перед зустріччю з англійцями у Будапешті.
Меринос відчинив шухляду, сховав дві сотні, витяг три п'ятисотенних банкноти й мовчки поклав на першій п’ятисотці. Потім налив дві чарочки вермуту.
— Це ще не все, пане голово, — продовжував Зільберштейн, беручи в руку чарку. — Зважте, що ви четверта людина в Польщі, яка про це знає. Перша — це голова Державного Комітету Фізичної Культури, друга — начальник закордонного управління цього ж закладу, третя — я, Зільберштейн, а четверта — пан голова Меринос. І ще хочу вам сказати — цей ланцюжок не дуже збільшиться протягом найближчих трьох тижнів, навіть якщо преса і професіонали-спортсмени за тиждень довідаються про матч. Щоб уникнути спекуляції квитками… — Обличчя Зільберштейна було втіленням невинності, коли він допивав вермут… Проковтнувши, він додав: — Що? Гарний номер? І є час на все. На бланки, на печаточки, на замов-леннячка, на влаштування всього в Управлінні спортивних видовищ… Зрештою… що там казати. Ви й самі знаєте…
Меринос не відповів. Він підійшов до вікна і довго вдивлявся в далечінь. Коли він обернувся, обличчя в нього було навіть смутне.
— Зільберштейне, — проказав він недбало, — це велика справа. Така велика, що може змінити мої плани на найближчий час. Щоб довести, яка це велика справа, скажу, що ти не матимеш ніякої винагороди. Ніякої сталої платні. Беру тебе на проценти до моєї справи, чуєш?
Зільберштейн споважнів. Процент від такої справи — це була справді велика річ.
— Але, — продовжував Меринос, — якщо виявиться, що це брехня — тоді, Зільберштейне, раджу тобі: обернися на ластівку. Інакше я оберну тебе на жменьку пилу.
Така нестримна жорстокість затремтіла в голосі Мериноса, коли, вимовляючи ці слова, він поклав стиснутий кулак на гроші, що в Зільберштейна сорочка прилипла до спини і найширший комірець здався б йому в цю хвилину тісним. Але Зільберштейн був колись, в ранній молодості, вправним боксером легкої ваги, отож знав добре, як викручуватись та ухилятись від супротивника.
— Пане голово, — відповів він, старанно приховуючи хвилювання, — чи ж я вас колись обдурив? Правда ж, ні? А чи заробили ви на мені кілька злотих? Правда ж, так? День матчу визначений, а що буде завтра, що може бути завтра, цього не знає ні пан голова, ні я, ні сам президент Польщі, ні пан бог. Ми ж знаємо, як воно буває, хіба ні? Завтра можуть вмерти наглою смертю всі футболісти Польщі й Угорщини і тоді матчу не буде, бо за місяць не буде кому грати. Хіба ж не так? Але я можу дати вам доказ, як я ставлюся сам до цієї справи: якщо ви справді хочете взяти мене на проценти, то я відмовлюсь від інших замовлень і починаю готувати виключно цей матч. Це може бути найбільший удар!
— Та добре вже, добре, — ласкаво всміхнувся Меринос, вручаючи йому чотири п'ятисотенні банкноти. — Бери монету — і приємних розваг! У Роми справді чудові ноги. Тільки не посварися через неї з Крушиною. І взагалі, не гатіть ви заради неї надто багато грошей. Навіщо Метеор повинен купувати галстуки за ваші злоті?
Зільберштейн втягнув голову в плечі рухом, який мав означати його цілковиту байдужість до цих справ. Але розпрощався дуже швидко, наче намагаючись уникнути дальших балачок на цю тему. Він вийшов.
Меринос зручніше сів у кріслі, простяг ноги і, заплющивши очі, глибоко замислився.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
…В цю хвилину задзвонив телефон.
Філіп Меринос простяг руку до трубки.
— Алло! — обізвався він і миттю все перегрупувалося в його очах і серці, мов кольорові скельця в дитячому калейдоскопі.
— Добрий вечір, Філіпе, — промовив звучний
