Епоха слави і надії - Євгеній Павлович Литвак
– Я думала це просто гарна назва, – здивувалася Ганна. – Невже тринадцятий знак дійсно існує?
– Так, – кивнув Ніколас. – Новий знак Зодіаку – Змієносець, його ще називають Змієдержцем, він істотно змінив уявлення про те, хто і під яким знаком народився. Можливо, наші діти і інші покоління вважатимуть Змієносця повноцінною частиною зодіакальних знаків. Знак дістав свою назву на честь бога Асклепія, що присвятив все своє життя медицині, він лікував людей за допомогою зміїної отрути. Згадай символ, який ти бачила на кожній аптеці і лікарні.
– Точно! – Ахнула Ганна. – Змія!
– Це палиця Асклепія. Звідси і назва Змієносець. Саме так бога величали як літописці, так і різні поети. Відміно і те, що художники відтворювали у своїх картинах таке сузір'я в образі чоловіка, що тримає на руках велетенську змію. Він, як би роздирає її навпіл, а ногою наступає їй на голову.
– Я трохи вірю в гороскопи, – сказала дівчина. – Іноді слухаю по радіо пророцтва, читаю в інтернеті. Тепер стало цікаво, може, я теж Змієносець?
– По екліптиці у знаку Змієносця, сонце проходить лише три дні. З вісімнадцятого по двадцяте листопада. Якраз сьогодні почалося, – про всяк випадок звірившись з датою в телефоні, сказав Ніколас. – Змієносці, природжені містики, маги і ясновидці.
– А який в них характер? Щоб знати, до чого готуватися, якщо раптом зустріну їх представника, – хихикнула Ганна.
– Вони сильні і впевнені люди, звиклі домагатися своїх цілей. Для них важливий не процес, а результат, до якого вони прагнуть, адже про методи здійснення бажаного вони забудуть, а про тріумфи говоритимуть все життя. Змієносці мають внутрішню силу, яка розкривається поступово, – Ніколас ввічливо кивнув офіціантові. – Комусь може здатися, що Змієносець трохи зарозумілий і іноді ставить себе на перше місце, коли інші люди, навіть близькі для нього можуть бути другорядними. Так от, це повна правда, але це не робить його поганим. Просто тринадцятий знак Зодіаку і правда особливий. Він розумний, талановитий і дуже кмітливий, що робить його злегка егоїстичним. А щодо жінок цього знаку… – Ніколас спокусливо посміхнувся. – Вони дуже хитрі і іноді злопам'ятні. Часто підозрюють, що їх обманюють, мстиві. Але якщо в стосунках до них прислухаються і поважають, жінка Змієносець може стати кращим життєвим партнером, який не дасть в образу свого коханого.
Змієносці жіночого роду також дуже запальні, але це легко вирішується – їм потрібно приділяти увагу, дарувати квіти і не забувати говорити про свою відданість. А ти любиш квіти, Ганна? – Чарівним голосом запитав Ніколас, дивлячись дівчині в очі.
Глава 11
Час наближався до обіду, а Лангре і Стажер, так і не покинули територію психіатричної лікарні. Лангре відчував, що тут ще не зовсім покінчено, що варто копнути глибше – десь натиснути, десь схитрувати. Поведінка Стажера здавалася підозрілою і дивною, комісар задумливо пожував губу. Ні, йому безперечно варто було тут затриматися.
Раптом почувся гучний відчайдушний крик, що перейшов в потужний плач. Лангре прожогом кинувся на шум, перестрибуючи через дві сходинки. І застав шокуючу картину. Крамер, стоячи на колінах, несамовито просив вибачення, а санітари намагалися його заспокоїти – поки безуспішно. Лікар, що стояв поблизу, похмуро похитав головою і щось шепнув на вухо одному з санітарів. Швидким рухом той вивудив з кишені масивний шприц і ввів Крамеру його вміст, після чого той різко заспокоївся, замовк і вже без зайвих істерик дав відвести себе в палату.
Відчувши на собі пильний погляд комісара, лікар повернув голову. Лангре був готовий дати руку на відсікання, що тільки зусиллям волі, лікареві вдалося приховати своє роздратування, той явно був невдоволений його присутністю.
– Що це було? – Підійшовши до лікаря, запитав комісар.
– Я ж сказав вам, що жоден суддя не прийме його заяв, – відповів доктор. – Його інтелект, прагне до рівня трирічної дитини, він поступово втрачає здатність до самостійного існування.
– Я бачив щось інше, про що ви замовчуєте? – Натиснув Лангре.
Стажер встав поруч.
– Знаєте, я не хотів вдаватися до цього методу, – з жалем похитав головою Лангре, діставши підписаний ордер. – Але ви мене змусили. Нехай моєму напарникові видадуть речі Алекса Крамера і список всіх його відвідувачів.
Очі лікаря блиснули злим роздратуванням, але більше він ніяк не висловив свого невдоволення.
– Проведи пана поліцейського до стойки реєстрації, – наказав він санітару. – Нехай видадуть йому все на Крамера.
– Що тільки що відбувалося з Крамером? – Нагадав про своє питання Лангре, коли Стажер сховався за рогом.
– Він почав чути голоси. Ніби жінка співає дитячу колискову. А тільки що ви спостерігали рідкісну мить просвітлення, – знизав плечима доктор. – Він просив вибачення. Як думаєте, в кого?
– В дружини і доньок. – Трохи чутно сказав комісар, після чого рішуче додав:
– Я хочу оглянути його палату.
Виявилось, особистих речей при Крамері майже не було. З тих, що могли згодитися – мобільний телефон. До нещастя, той був майже розряджений і захищений паролем. В запрошеному списку відвідувачів значилися троє: Роза, Грозович і Порше.
Крамер не звернув рівно ніякої уваги на відвідувачів; сидячи на високому стільці, він махав ногами, наспівуючи собі під ніс якийсь нехитрий мотив.
Лангре озирнувся навкруги. Він і сам не знав, що очікував тут знайти. Маленька кімнатка з білими стінами і загратованим вузьким вікном, на столі – парочка зім'ятих листків і тупий олівець. Він махнув Стажерові у бік вузької кушетки. Той, мовчки перевірив під матрацом, струсив подушку і ковдру, але нічого. Лангре висунув один за іншим ящики столу. На дні останнього, виявилися зім'яті порожні листки і фотографія. Піднісши її до обличчя, комісар уважно розглянув зафіксованого на ній чоловіка. Середину його брови грубо перекреслювала лінія олівця.
– Навіщо ти його так? – Лангре протягнув фотографію Крамеру, втім, не особливо сподіваючись на виразну відповідь.
– Не я, – різко мотнув головою Алекс. – Він сам. Он він! – Крамер по-дитячому ткнув пальцем у бік вікна, і знову втративши всілякий інтерес до того, що відбувається, продовжив махати ногами.
Лангре виглянув у вікно. У внутрішньому дворі лікарні повним ходом йшла робота; автомеханіки перевіряли справність автомобілів швидкої допомоги, підкручували гайки, міняли шини, при цьому весело перемовлялися між собою. Він
