Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

— Офіцере, — сказав Паркер, — ви знайомі із моїм заступником Ґріном, лейтенанта Сміта ви, звичайно, також знаєте. Лейтенанта я запросив як радника, щоб розібратися з нашою проблемою.

Ґрін закурив.

— Офіцере, вам дають останній шанс піти на співпрацю. З вами не раз проводили бесіди у Відділі внутрішніх розслідувань, і ви не раз відмовлялися співпрацювати. По совісті, вас давно вже мали б відсторонити від служби. Але ви — добрий детектив, тому шеф Паркер і я переконані, що ваші дії тієї ночі були відносно невинними. Вас спровокували, офіцере. На відміну від більшості затриманих у цій справі, ви не вдалися до безпідставного насильства.

Бад тільки-но відкрив рота, але Сміт його тут же перебив.

— Приятелю, дозволь я тобі поясню все відверто. Дуже прикро, що цих шістьох виродків, які напали на наших товаришів, не пристрелили на місці, і те, що з ними сталося потім, я вважаю занадто м’яким покаранням. Але, приятелю, справа в тому, що в поліції нема чого робити копові, який не здатен тримати себе в руках, а ці срані газетні писаки тільки й чекають на шанс виставити поліцію Лос-Анджелеса на посміховисько! І терпіти цього ніяк не можна. Нам потрібні чесні поліцейські, які надали б чесні свідчення, і в такий спосіб ми зможемо компенсувати шкоду, завдану репутації поліції Лос-Анджелеса, яка під проводом шефа Паркера стала багато в чому кращою. Ми маємо вже одного такого поліцейського. Заступник окружного прокурора Елліс Лоу обіцяв зробити все можливе, щоби співробітників поліції Лос-Анджелеса не тягли до суду. Нам потрібні свідчення бодай іще однієї людини. Приятелю, розповідай нам, як усе було. Розкажи заради нашої поліції, а не для того, аби когось покарати.

Бад кинув погляд на дзеркало — точно прозоре з іншого боку — напевно, там сидять хлопці з Департаменту поліції і все записують.

— Ні, сер. Мені немає що вам розповісти.

Паркер продивився папери.

— Офіцере, ви підняли одного із затриманих за шию і ледве не вибили йому мізки. Це все має поганий вигляд, і, навіть якщо вас спровокували вербально, цей акт насильства виділяється навіть на загальному тлі. Це говорить проти вас. Однак нам відомо, що, йдучи з місця подій, ви пробурмотіли собі під носа: «Ну і позорисько!» — і це свідчить на вашу користь. Якщо ви погодитеся стати нашим свідком, ми зможемо заплющити очі на… незаконне застосування сили.

Бада простромила здогадка: це Екслі, якого зачинили в коморі.

— Сер, я не дам свідчень.

Паркер почав повільно багровіти.

— Приятелю, будемо говорити відверто, — сказав Сміт. — Я поважаю твоє небажання зраджувати товаришів офіцерів, і розумію, що це багато говорить про твою відданість. Так ось, шеф Паркер уповноважив мене запропонувати тобі угоду. Якщо ти даси свідчення на Діка Стенсленда і суд винесе йому обвинувальний вирок, Стенсленд жодного дня не проведе у в’язниці. Елліс Лоу пообіцяв. Правда, з поліції його доведеться звільнити, і без пенсії. Але пенсію ми будемо йому платити неофіційно, через Фонд допомоги вдовам і сиротам. Ну що, приятелю, будеш свідчити?

Бад втупився у дзеркало.

— Сер, я не буду давати свідчень.

Тад Ґрін вказав йому на двері.

— Завтра о 9:00 з’явитися до сорок третього відділення суду. Готуйтеся до очної ставки, а потім вас приведуть до присяги. Якщо ви й тоді відмовитеся давати свідчення, то будете відсторонені від служби аж до рішення суду. А тепер вимітайтеся, Вайте.

Дадлі Сміт легенько посміхнувся. На порозі Бад обернувся й показав дзеркалу середній палець.

Розділ 11

Каламутне, поплямоване скло затуманює та спотворює обличчя. Тада Ґріна так легко не прочитати; із шефом Паркером все просто — он як змінився на виду! Дадлі Сміт — балакучий і доброзичливий, його теж чорта з два вирахуєш. А ось із Бадом Вайтом все занадто просто; у нього просто на обличчі написано: «Стукач — Ед Екслі». Середній палець, показаний дзеркалу, був уже просто формальністю.

Ед постукав пальцем по динаміку, почувся тріск. У кімнатці було спекотно, але не порівняти із задухою в коморі Центрального відділка. Коморі, яка не йде в нього із голови уже протягом двох останніх тижнів.

Паркерові він усе виклав як на духу, видав усі три версії й погодився стати головним свідком. На думку Паркера, його оцінка подій була просто блискучою, а самого Еда він назвав зразковим офіцером. Версію, котра могла завдати найменше шкоди, він підсунув Еллісу Лоу і його улюбленцеві — Бобу Ґаллодету, молодому слідчому з прокуратури. Усю провину цілком заслужено звалили на Річарда Стенсленда та Бада Вайта, але зачепило ще й трьох старих служак, яким все рівно була забезпечена пенсія. А свідкові мали віддячити переведенням до Відділу детективів. Склавши лейтенантські іспити, він уже за рік стане детективом лейтенантом Едмундом Дж. Екслі.