Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой
Маленька синтоїстська хижка в лісі була прикрита сіткою камуфляжу. Біля дверей на солом’яних килимках лежали рядами мертві японці, зеленувато-жовті, із вивернутими нутрощами. У кожного з них живіт розпорото до грудини; біля тіл акуратно складено мечі з різьбленням на держаках, вкриті запеченою кров’ю. Масове самогубство — ці солдати були занадто горді, щоб померти від малярії або ризикувати потрапити до полону.
Позаду храму вирито три окопи. Під тропічним дощем іржавіли гвинтівки та пістолети, але дбайливо закутаний у брезент вогнемет здавався робочим.
Ед взяв його, думаючи про одне: він не виживе на Ґвадалканалі. Його зарахують в інший взвод; у розвідку перед боєм його не пускатимуть. І переводу в штаб він попросити не може — батько вважатиме його боягузом. А колеги з поліції Лос-Анджелеса — усі в ранах та медалях — просто його зневажатимуть.
«Медалі» означали «гастролі», а ті, зі свого боку, означали дослідження місця злочину. Такий шанс трапляється нечасто.
Ед схопив японський кулемет. Затягнув мертвих японців у траншеї, вклав їм до рук непотрібну уже зброю. Випустив у них три черги — усе, що лишалося у патронній стрічці. Потім вогнеметом спотворив до невпізнанності і людей і храм і, діставшись свого штабу, розповів свою історію.
Розвідгрупа, оглянувши місце, історію підтвердила: справді, капрал Екслі захопив зброю противника й підсмажив двадцять дев’ять японських виродків.
Хрест «За видатні заслуги» — друга за значенням державна нагорода. Поїздка країною, усюди голосні зустрічі й почесне повернення до поліції Лос-Анджелеса.
А також — обережна повага Престона Екслі.
«Погортай сімейний альбом. Згадай усе, що було».
Ед відклав альбом; він ще не вирішив, під яким соусом він подасть Паркерові «Криваве Різдво», але добре знає, про що казав йому батько.
Можливості дістати легко — важко потім за них розплатитися.
Тату, я знаю це відтоді, як взяв до рук того вогнемета.
Розділ 9
— Якщо справа дійде до Великого Журі, то ти не викрутишся. Але ми з прокурором постараємося, аби до цього не дійшло.
Джек подумки порахував, наскільки сильно він прислужився Еллісові Лоу. На його кампанію за допомогою Міллера Стентона та команди «Жетону Честі» вдалося збити понад шістнадцять штук баксів. Він особисто прищучив Бретта Чейза, пригрозивши оприлюднити документи про його збочені схильності. Макс Пелтц також не поскупився — за вказівкою Лоу з нього було знято всі питання стосовно податків. Та й Купідон із Джека вийшов незлецький — сьогодні у Лоу побачення із перебірливою Джоан Морроу.
— Еллісе, моя б воля — я б хотів взагалі не давати свідчень. Але завтра мене допитують у Відділі внутрішніх розслідувань, і схоже на те, що без суду таки не обійдеться. Тому зроби що-небудь, будь ласка.
Лоу задумливо крутив пальцями свій університетський ланцюжок:
— Джеку, затриманий напав на тебе, ти адекватно захищався. Які до тебе питання? Але ти в той же час — особа доволі публічна, і, за попередніми показаннями, отриманими від адвокатів позивачів, четверо з постраждалих тебе впізнали. Тому тобі таки доведеться виступити перед судом. Цього тобі не уникнути.
— Я просто хотів все це з тобою обговорити! Але якщо ти думаєш, що я буду стучати на своїх хлопців із відділка — повір, у мене раптово станеться напад амнезії. Comprende,[4] пане прокуроре?
Лоу перехилився до нього через стіл.
— Не треба сваритися — ми чудово спрацювалися. Турбуватися треба офіцерам Венделлові Вайту та Діку Стенсленду, але не тобі. До речі, до мене дійшли чутки, що в тебе з’явилася нова подружка?
— Не зрозумів. Це розповіла Джоан Морроу?
— Так, і вона, чесно кажучи, цього не схвалює, як і її батьки. Ти на п’ятнадцять років старший за Карен, та й минуле у тебе нечисте.
Кедді, лижний інструктор, який виріс у сиротинці, навчився, як вгодити багатіям.
— І Джоан не розповіла більше ніяких подробиць?
— Тільки те, що дівчинка втріскалася у тебе по самі вуха і свято вірить у все, що читала в газетних вирізках. Я запевнив Джоан, що газети не можуть брехати. Карен розповідала сестрі, що поки що ти поводишся як справжній джентльмен, —
