Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой

Бад спостерігав за допитом із ванної кімнати крізь вузеньку шпаринку.

Педики сиділи плечем до плеча; Ед Екслі зображував із себе найдобрішого хлопця на всій планеті і хіба що ноги їм не цілував. Так, вони купували наркотичні речовини через «Флер-де-Ліс»; так, вони знали Пірса Петчетта — крутилися в одних колах. Так, Пірс нюхав героїн, ходили навіть чутки, що він продавав порнографічні журнали, але їх це нібито не цікавило. Ці довбограї подумали, що їх притягли до цих розкішних готельних номерів для того, аби вивідати щось про вбивство Петчетта. Капітан Екслі вистилався як міг — Престон Екслі збирався балотуватися в губернатори, і фінансову підтримку йому забезпечував Рей Дітерлінґ.

— Джентельмени, — голосно сказав Екслі, — є ще одне старе вбивство, яке може бути пов’язане із убивством Петчетта.

Бад увійшов до кімнати.

— Це — сержант Вайт, — відрекомендував його Екслі. — Зараз він поставить вам кілька запитань, і тоді, думаю, ви зможете піти.

— Що ж, я не здивований, — зітхнув Тіммі Валберн. — У коридорі я бачив Міллера Стентона і Макса Пелтца, а востаннє поліція збирала нас усіх на допит після того, як убили того огидного Сіда Гадженса. Так що особисто я взагалі не здивований.

— Чому ви назвали його «огидним»? — спитав Бад, підсуваючи стілець. — Це ви його вбили?

— Сержанте, серйозно? По-вашому, я схожий на вбивцю?

— Ще й як. Чувак, який заробляє на життя, граючи мишу, здатен на що завгодно.

— Сержанте, серйозно?

— Крім того, особисто вас із приводу Гадженса не чіпали. Це Біллі вас розповів деталі? У ліжечку, так?

— Капітане, — звернувся до Екслі Біллі Дітерлінґ, — мені дуже не подобається тон цього чоловіка.

— Сержанте, не перегинайте палицю, — сказав Екслі.

— Хвалила зозуля півня… Ай, до біса це все, — розсміявся Бад. — Хлопці, ви підтвердили алібі один одного п’ять років тому, коли ми розслідували вбивство Гадженса, і зараз теж вигороджуєте один одного. Це наштовхує мене на певні міркування. Судячи з того, що я знаю про гоміків, вони партнерів міняють ледве не кожні п’ять хвилин, мовчу вже про стосунки тривалістю п’ять років.

— Ну ти й тварюка, — промовив Валберн.

Бад дістав важку папку.

— Тут — алібі по справі Гадженса. Ви з Біллі — разом у ліжку, Макс Пелтц зависав з якоюсь малолітньою давалкою. Міллер Стентон був на якійсь вечірці, де був ще один ваш голубий дружбан — Бретт Чейз. Оце така вона — знаменита на всю Америку команда «Жетона честі?» Декоратор Девід Мертенс — був удома зі своїм мужиком-нянькою, може, він теж із ваших. Я хочу…

— Сержанте, стежте за язиком і, будь ласка, ближче до справи, — перебив його Ед.

Валберн почервонів від злості; Біллі Дітерлінґ щосили удавав, буцімто йому страшенно нудно. Але щось в останніх фразах його таки діткнуло — очиська його бігали від «доброго» копа до «поганого».

— Що ж, до справи… Суть у тому, що Сіда незадовго до смерті дуже зацікавив ваш «Жетон честі». Петчетта грохнули через п’ять років, а вони із Гадженсом були напарниками. Ці два педики, які тут сидять, пов’язані із «Жетоном честі», і, можливо, знають щось цікаве про Петчеттів бізнес. Капітане, якщо щось схоже на качку, плаває, як качка, і крякає, як качка, то це точно качка, а ніяка не миша.

— Кря-кря, ідіоте! — не стримався Валберн. — Капітане, поясніть-но цьому чоловікові, з ким він має справу.

— Сержанте, — суворо промовив Екслі, — ці люди не підозрювані. Вони прийшли сюди з доброї волі.

— А яка в біса різниця, сер?

— Джентельмени, — роздратовано сказав Екслі, — покінчімо із цим раз і назавжди, дайте відповідь на його питання. Чи знали ви двоє Сіда Гадженса особисто?

Двоє захитали головами, мовляв, ні. Тоді Бад видав цілу поему, написану для нього Екслі:

— Якщо щось пищить як миша — то це миша, а якщо воно на додачу до всього ще й дупою вихиляє — це миша-гомик. Капітане, самі подумайте. Ці хлопці купували наркоту через «Флер-де-Ліс», знали, що Петчетт нюхає порошок і торгує порнухою. Знали про те, що Петчетт почав шантажувати клієнтів, але стверджують, буцімто нічого не чули про те, що Петчетт і Гадженс були партнерами? Думаю, нам треба прогнати їх через усе, пов’язане із Пірсом Петчеттом, і з’ясувати, що їм відомо насправді.

Екслі вдавано безпомічно розвів руками:

— Що ж, джентельмени, доведеться поставити ще кілька запитань. Повторюю, жодне ваше слово не буде використане проти вас і все сказане залишиться між нами чотирма. Зрозуміло, сержанте?

Блискуча комбінація — як вони делікатно підвели їх до того,