Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Еллрой
— Думаю, їх замочив якийсь псих. Вони зберігали у квартирі героїн, але вбивця його не забрав. Він катував братів хімікатами і спалив чимало негативів порнознімків, які потім ще й облив кислотою. На думку місцевого медексперта, убивця намагався отримати від них імена моделей на фотографіях. Весь цей хімічний антураж спершу наштовхнув мене на думки про Петчетта, але потім я зрозумів, що він їх усіх і так мав знати. Не думаю, що той героїн якось пов’язаний із нашим героїном. Брати продавали наркотики упродовж багатьох років. Хіміки і торгаші — якби Петчеттові потрібен був їхній героїн, він би неодмінно його забрав. Як на мене, братів замочив якийсь лівий чувак, не з нашої історії.
— Але доказів у нас немає, — зітхнув Сміттє-Джек. — Петчетт, як і все сімейство Енґлеклінґів, мертві, Ламара Гінтона Дадлі теж швидше за все замочив. На «Флер-де-Ліс» у тебе ні хріна немає, а після того, як Вайт заявився у «Кошерному Ейбі», Дадлі напевно попередили, і швидше за все він зараз підчищає свої кінці. Ось і все — на такій інформації далеко не поїдеш.
— Честер Йоркін казав мені, — подумавши, сказав Ед, — що у Петчетта десь поруч із будинком є замінований сейф. Зараз будинок під охороною, там чергує команда із західного Лос-Анджелеса. Через день спробую зняти звідти охорону. Там у сейфі може бути щось, що допоможе нам прищучити Дадлі.
— А зараз що будемо робити? — сказав Вайт. — Доказів немає, Стомпанато сьогодні летить із Ланою Тернер до Акапулько. Що робити?
Ед визирнув у коридор — там сидів Фіск із чашкою кави.
— Двейне, зв’яжися ще раз із Валберном, Стентоном, Біллі Дітерлінґом та Пелтцем. Перенеси зустріч в готель «Стетлер», час залишається без змін — 20:00. Подзвони в готель, замов три номери і подзвони Бобу Ґаллодету, аби він мене набрав. Скажи, це терміново.
Фіск пішов дзвонити.
— Думаєш почати копати зі вбивства Гадженса? — спитав Вінсеннс
— Сам поміркуй, — відповів Ед, відвернушись від Вайта. — Нам потрібні докази, і сьогодні ввечері ми можемо їх отримати.
— Я візьмуся за Стентона. Ми колись із ним дружили.
Стентон знав Рея Дітерлінґа ще дитиною. Престон Екслі…
— Ні… я маю на увазі — ти готовий до цього?
— Капітане, я також веду цю справу. Я вже так далеко зайшов — за твоїм наказом пішов до Петчетта, де мене ледве не вбили.
— Гаразд. Стентон твій, — відповів Ед, зваживши ризики.
Сміттє-Джек потер обличчя — бліде, неголене.
— А я… коли Карен… я маю на увазі, коли я був непритомний, я не…
— Карен не знає нічого такого, чого б ти не хотів, аби вона знала. Іди додому, а мені треба перемовитися із Вайтом.
Вінсеннс, який за один день постарішав на десять років, вийшов із палати.
— Немає сенсу братися за Гадженса, — сказав Вайт. — Треба дотискати Дадлі.
— Ні. Для початку нам потрібно виграти час.
— Татка захищаєш? Боже, а я думав, це я тупий.
— Просто подумай. Згадай, хто такий Дадлі і чого варто його скинути. Подумай — і укладімо угоду.
— Я тобі вже казав — ніколи ніяких угод між нами не буде.
— Ну, але ця тобі сподобається. Ти — мовчатимеш про мого батька, а взамін отримаєш Дадлі і Перкінса.
— Дозволиш мені їх заарештувати? — засміявся Вайт. — Вони і так мої.
— Ні. Я дам тобі їх вбити.
Розділ 70
Екслі наказав розмовляти із Біллі і Тіммі по-доброму: вони обоє були занадто тендітні для того, щоб вибивати із них інформацію. Гру в доброго та поганого копів залишили для мотелю «Вікторія» і зустрічі із Дадлі Смітом. Боб Ґаллодет взявся за Макса Пелтца; Сміттє-Джек розкручував Міллера Стентона. Екслі коротко увів Ґаллодета в курс справи — розказав йому усе, окрім того, яким боком до цього Атертон. Він думав, що той може почати захищати Дадлі, і не розповів про їх із Бадом угоду стосовно подальшої долі Дадлі та Собачника Перкінса. Довбаний Екслі не відпускає його з поля зору ні на секунду — опрацьовує з ним кожну деталь у справі, ніби вони й справді напарники, які заслужили довіру один одного. Справа виходила просто карколомною, ніби створеною спеціально для неймовірних мізків Екслі. Але чого варті ті нейсмовірні мізки, якщо Ед так і не допетрав, що слідом за Дадлі та Перкінсом розплата
