Хрещений батько - Маріо Пьюзо
Вдягненого в поношене вбрання, з довгастим кашкетом на голові, Майкла доправили з пароплава, що пристав до берега в Палермо, у саме серце острова Сицилія, у провінцію, контрольовану мафією, де місцевий капореджіме добряче заборгував його батькові за якусь давнішню послугу. У цій провінції було й містечко Корлеоне, назву якого дон узяв собі замість прізвища, коли багато років тому емігрував до Америки. Вже нікого з донових родичів не залишилося на цьому світі. Жінки повмирали від похилого віку. А чоловіки загинули у вендетах або ж емігрували до Америки, Бразилії чи до італійських провінцій на материку. Пізніше він довідався, що це невеличке бідне містечко посідає перше місце у світі за вбивствами на певну кількість населення.
Майкла поселили як гостя до помешкання нежонатого мафіозового дядька. Цей дядько, хоча йому виповнилося вже за сімдесят, все ще працював лікарем у своїй окрузі. Самому мафіозо теж було близько шістдесяти, він служив габелото при великому маєткові, що належав одній із найшляхетніших родин Сицилії. Габелото – щось на зразок наглядача над помістям багача – дивився, щоб бідні не займали незасіяних земель, щоб ні в який спосіб не зазіхали на майно, не браконьєрували, не чинили потрави, не випасали скотину й вівці на луках. Словом, габелото – це мафіозі, котрий за певну винагороду охороняє майно від бідняцьких зазіхань, законних чи незаконних. Якщо хтось із бідняків намагався вдатися до закону, який дозволяє йому купувати оброблену землю, габелото погрожував йому заподіяти тілесних ушкоджень, а то й вбити. Усе робилося дуже просто.
Дон Томмазіно контролював також розподіл води в цій місцевості й не допускав будівництва нових гребель, якщо таке пропонувалося римським урядом. Такі греблі зруйнували б прибутковий для дона бізнес з продажу води з артезіанських джерел, збили б ціну на воду, зіпсували б усю систему водопостачання, яка створювалася протягом століть. Проте дон Томмазіно дотримувався старих поглядів і вподобань, він не бажав уплутуватися в контрабанду наркотиків чи проституцію. У цьому плані дон Томмазіно не ладив з новою генерацією ватажків мафії, що поставали у великих містах, таких як Палермо, не мирив із новими людьми, котрі під впливом американських гангстерів, висланих до Італії, позбулися подібних принципів.
Ватажок мафії був солідним чоловіком, «чоловіком з черевом» як у буквальному, так і в переносному розумінні, коли йдеться про людину, що навіює жах на інших. Під його крилом Майклові нічого було боятися, але все ж вирішили не розкривати його особу. Отож Майклові не дозволялося виходити за помістя доктора Таца – донового дядька.
Як на сицилійця доктор Таца був високий, майже метр вісімдесят. Він мав рум’яні щоки й біле, як сніг, волосся. Хоча йому вже за сімдесят, він щонеділі навідується до Палермо засвідчити свою повагу молоденьким проституткам цього міста – що молодша, то краще. Ще однією вадою доктора Таца було читання. Він читав усе поспіль, а потім говорив про прочитане зі своїми сусідами, з пацієнтами – неписьменними селянами, з чабанами на помісті, і за ним закріпилася слава, що в нього не всі вдома. Що спільного могло бути у них із книжками?
Вечорами доктор Таца, дон Томмазіно й Майкл сиділи в розлогому саду, населеному мармуровими статуями, котрі на цьому острові, здається, ростуть у садах так само незбагненно, як і ваговиті виноградні ґрона. Доктор Таца любив оповідати історії про мафію та її вчинки протягом століть, а в особі Майкла Корлеоне він знайшов для себе захопленого слухача. Траплялися хвилини, коли навіть дон Томмазіно під впливом запашного повітря, дурманного фруктового вина, елегійного заспокійливого садового затишку розказував щось зі свого практичного життя. Доктор розповідав про легендарне, дон – про реальне.
У цьому старовинному саду Майкл Корлеоне довідався про корені, з яких виріс його батько. Про те, що слово «мафія» первісно означало місце притулку. А потім воно стало назвою таємної організації, котра розпочала боротьбу з правителями, що протягом століть вели країну й народ до загибелі. Жодний край не було сплюндровано протягом сторіч так жорстоко, як Сицилію. Інквізиція однаково знущалась і над бідними, і над багатими. Барони-латифундисти й достойники католицької церкви користувались абсолютною владою над пастухами й землеробами. Поліція була знаряддям їхньої влади й ототожнювалася з ними настільки, що сицилієць не міг заподіяти своєму сусідові більшої образи, як назвати його поліцейським.
Перед лицем жорстокої необмеженої влади люди, якими потурали, навчилися ніколи не виказувати свою лють і зненависть, щоб не накласти за це життям. Навчилися не вдаватись до погроз, оскільки розплатою за погрозу було швидке й неминуче покарання. Вони збагнули, що суспільство є їхнім ворогом, і, якщо хотіли виправити несправедливість, вдавалися до бунтівного підпілля, до мафії. І мафія зміцнила свою могутність, насаджуючи закон мовчання – «омерта». На Сицилії в сільській місцевості незнайома людина, що розпитує дорогу до найближчого містечка, марно сподіватиметься почути бодай ввічливу відповідь. Найбільший злочин для члена мафії – назвати поліції ім’я того чоловіка, який щойно стріляв у нього чи заподіяв якоїсь іншої шкоди. Омерта стала для людей релігією. Жінка, чоловіка якої вбили, нізащо не викаже поліції вбивць чоловіка, навіть убивць своєї дитини, навіть не назве імені того, хто зґвалтував її доньку.
Годі було очікувати справедливості від властей, і тому люди завжди зверталися до Робін Гуда з мафії. І до певної міри мафія виконувала й таку роль. За всяких ускладнень люди просили допомоги у місцевого капо-мафіозо. Він був їхнім благодійником, захисником, надавав шматок хліба й роботу.
Але доктор Таца не повідомив про це. Майкл довідався сам протягом наступних місяців, що мафія на Сицилії перетворилася на незаконне знаряддя багатих, ба навіть на додаткову поліцію тогочасної законодавчої й політичної системи. Вона стала допоміжним знаряддям напіввіджилої капіталістичної структури – антикомуністичною, антиліберальною у своїх засадах організацією, що накладає податок на будь-яку форму економічної діяльності незалежно від розмірів бізнесу.
Майкл Корлеоне вперше зрозумів, чому такі люди, як його батько, воліли швидше стати злодіями чи вбивцями, ніж членами законного суспільства. Бідність, страх і занепад були настільки разючими, що вольова людина з ними не могла змиритись. І в Америці дехто з емігрантів-сицилійців вважав, що й тут доведеться зіткнутися з подібною владою.
Доктор Таца запропонував Майклу робити разом із ним щотижневі візити до борделю, але Майкл відмовився. Втеча на Сицилію не дозволила провести належне лікування перебитої щелепи, і тепер на лівій щоці
