Джерело - Ден Браун

Відтоді, як у 1882 році заклали підмурівки незвичайного храму, почали ходити всілякі чутки про таємний код його дверей, інопланетну природу гелікоїдних колон, сповнених символів фасадів, математику різьблень і їх магічні квадрати, страшнувату «скелетоподібну» конструкцію, дуже схожу на перекручені кістки й сполучні тканини.

Ленґдон про ці теорії, звичайно, знав, але не особливо в них вірив. Однак за кілька років до того Едмонд здивував Ленґдона, зізнавшись, що є одним із дедалі численніших фанатів Ґауді, які таємно вірять, що Саграда Фамілія задумана не зовсім як християнська церква, — можливо, навіть як містичний храм науки й сил природи.

Ленґдон вважав, що ця гіпотеза малоймовірна, й нагадував Едмондові, що Ґауді був ревним католиком, про якого у Ватикані були такої високої думки, що назвали Божим архітектором і навіть розглядали можливість його беатифікації. Незвичайна символіка базиліки, запевняв Кірша Ленґдон, є просто незвичайним модерністським трактуванням християнської символіки.

Едмонд на це тільки стримано усміхнувся, наче зберігав таємницю, якою ще не був готовий поділитися.

«Ще один секрет Кірша, — думав тепер Ленґдон. — Як і його таємна боротьба з раком».

— Навіть якщо Едмонд справді позичив їм книжку, — продовжила Амбра, — і навіть якщо ми її знайдемо, то, гортаючи, все одно не відшукаємо того рядка. Не міг же Едмонд ставити позначки в безцінному рукописі.

— Амбро, — м’яко всміхнувся Ленґдон, — поглянь на зворот картки.

Вона подивилася на картку, перевернула, прочитала напис на другому боці.

Не вірячи своїм очам, перечитала.

І коли знову поглянула на Ленґдона, то в її очах зажевріла надія.

— Як я й казав, — усміхнувся Ленґдон, — нам варто летіти туди!

Але радість Амбри розвіялася так само швидко, як і з’явилася.

— Однаково є проблема. Навіть якщо ми знайдемо пароль…

— Я розумію, ми втратили телефон Едмонда, тож не можемо зв’язатися з Вінстоном.

— Саме так.

— Гадаю, це теж можна владнати.

Амбра скептично примружилася:

— Тобто?

— Нам просто треба знайти самого Вінстона — той комп’ютер, який зробив Едмонд. Якщо ми не можемо зв’язатися з Вінстоном опосередковано, то треба вийти на Вінстона прямо!

Амбра подивилася на нього, як на божевільного.

Ленґдон продовжив:

— Ти казала, що Едмонд створив Вінстона в таємному місці.

— Але ж воно може бути будь-де на Землі!

— Ні. Воно в Барселоні. Воно має бути тут. У Барселоні Едмонд жив і працював. А штучний інтелект — це один із його найновіших проектів, тож варто думати, що Едмонд зробив Вінстона тут.

— Роберте, навіть якщо це й так, це ж голка в копиці сіна. Барселона величезна. Це просто неможливо…

— Я можу знайти Вінстона, — сказав Ленґдон. — Я цього певен!

Він усміхнувся й поглянув униз на вогні міста.

— Може, це й звучить як шаленство, але, поглянувши на Барселону згори, я дещо зрозумів…

Дивлячись у вікно, він замовк.

— Можна докладніше? — зацікавившись, спитала Амбра.

— Я б мав це раніше побачити! — мовив він. — У Вінстоні щось є, якась інтрига, що мені не дає спокою всю ніч. Здається, я здогадався…

Ленґдон обережно поглянув на агентів Гвардії й упівголоса звернувся до Амбри:

— Ти готова просто повірити мені? Я переконаний, що зможу знайти Вінстона. Але річ у тому, що Вінстон без пароля нам нічим не допоможе. Наразі треба знайти рядок. Саграда Фамілія — наш великий шанс!

Амбра уважно подивилася на Ленґдона. Тоді здивовано кивнула, розвернулася до переднього сидіння й гукнула:

— Агенте Фонсека! Будь ласка, скажіть пілотові просто зараз відвезти нас до Сагради!

Фонсека розвернувся й люто подивився на неї.

— Сеньйорито Відаль, я ж казав вам, у нас наказ…

— Агенте Фонсека, — перебила його майбутня іспанська королева, дивлячись йому просто в очі. — Везіть нас до Сагради Фамілії — або ж моїм першим наказом стане звільнити вас!

Розділ 62

ConspiracyNet.com

ОСТАННІ НОВИНИ

УБИВЦЯ-СЕКТАНТ!

Ми маємо нове повідомлення від [email protected]: убивця Едмонда Кірша — член ультраконсервативної таємничої християнської секти, відомої як пальмаріанська церква!

Луїс Авіла вже понад рік закликає до секти нових прибічників онлайн, і належність до релігійно-військової організації пояснює татуювання на його долоні.

Цей франкістський символ часто використовується пальмаріанською церквою. Як пише національна газета El Pais, секта визнає власного «папу» й канонізувала кількох безжальних лідерів, як-от Франсіско Франко й Адольф Гітлер!

Не вірите нам? Поґуґліть.

Усе почалося з містичного видіння.

1975 року страховий брокер Клементе Домінґес-і-Ґомес, за власним твердженням, бачив видіння, у якому його висвятив на папу Сам Ісус Христос. Відтак

Клементе прийняв ім’я Григорія XVII, відрікся від Ватикану й призначив власних кардиналів. Не визнаний Римом новий антипапа зібрав тисячі послідовників і чималі багатства, на які зміг збудувати церкву- твердиню, поширювати свої ідеї за межі країни й рукоположити сотні пальмаріанських єпископів по всьому світу.

Схизматична пальмаріанська церква й нині має той самий головний осередок в Іспанії — обнесений потужними мурами комплекс під назвою Гора Христа-Царя в Пальмар-де-Троя. Ватикан не визнає пальмаріан, але секта й далі приваблює нових і нових парафіян з числа ультраконсервативних католиків.

Незабаром читайте продовження новин про цю секту, а також про єпископа Антоніо Вальдеспіно, який видається причетним до сьогоднішньої змови.

Розділ 63

«Ну що ж, я вражений!» — подумав Ленґдон.

Кількома словами й потужним тоном Амбра просто-напросто змусила команду вертольота EC145 розвернути машину й летіти до базиліки.

Коли вони знизилися й рухалися над дахами міста, Амбра розвернулася до агента Діаса, вимагаючи в нього телефон, аби зробити дзвінок. Той неохоче дав. Амбра швидко відкрила браузер і проглянула заголовки новин.

— От чорт! — прошепотіла вона. — Ну я ж намагалася докричатися до журналістів, що мене не викрадали. А ніхто не чув!

— Може, просто ще в мережу не виклали? — припустив Ленґдон. «Адже все сталося якихось десять хвилин тому».

— У них було досить часу, — відказала вона. — Я бачу відео, де ми летимо від Каси Міла.

«Що, вже?!» — іноді Ленґдонові здавалося, що світ обертається занадто швидко. Ще на його пам’яті останні новини друкували на папері і вкидали у скриньку наступного ранку.

— До речі, — з легкою усмішкою сказала Амбра, — схоже, ми з тобою — хіт новин!

— Розумію: не треба було мені тебе викрадати! — іронічно відказав він.

— Не смішно! Ну принаймні ми — новина номер один. — Вона дала телефон професорові. — Ось поглянь.

Ленґдон подивився на екран і побачив сторінку Yahoo! з традиційною першою десяткою новин. Найпопулярніша мала такий заголовок:

1 «Звідки ми?»