Аптекар - Стефані Маєр
Провівши рушником по люстерку, вона пересвідчилась, що на неї досі краще не дивитись. Синці стали майже темно-зеленими, з темно-пурпуровим забарвленням у внутрішньому куті ока. Губи почали сходити, але через те суперклей став ще помітнішим. А синці на щоках лише почали жовтіти по краях.
Вона зітхнула. Сплине ще безмаль тиждень, поки її обличчя можна буде показувати на людях, навіть із макіяжем.
Перевдягнувшись у найменш брудний одяг, Алекс, зібравши решту у вигорнуту навиворіт футболку, як у імпровізований мішечок для прання, пішла шукати машинку. Унизу було порожньо й тихо. Чутно тільки, як вдалині гарчать собаки. Арні та Деніел, мабуть, на вулиці, зайняті із псами.
Вона знайшла простору пральню, розташовану за кухнею. Вона зауважила чорний хід — завжди добре знати, де розташовано виходи — і велику пластикову штуку, прикріплену до його нижньої частини. Їй знадобилося кілька хвилин, щоб збагнути, що це хідник для собак, достатньо великий хідник, щоб у нього зміг пролізти Хан. Поки що вона ще не зустрічала собак у будинку, але їм, звісно, вхід заборонено не завжди. Вона запустила прання, а потім пішла шукати щось на сніданок.
Буфет сьогодні зарадив не більш ніж холодильник учора. Половина була сповнена жерстянками із собачою їжею, а друга майже порожня. Дякувати Богові, на столешні у заварнику лишилось трохи кави. Вона знайшла коробку з печивом, яке поцупила. Мабуть, Кевін та Арні харчами переймалися менше, ніж рушниками. Вона знайшла чашку Бойскаутів близько 1983-го року, щербату й вицвілу. Час не збігався із життями обох чоловіків, які мешкали в цьому будинку, тож, мабуть, купили вживану. Утім, їй згодиться. Поївши, вона поклала чашку в сталеву посудомийку, а потім пішла подивитись, що на порядку денному.
Лола та Хан сиділи на ґанку, разом із ротвейлером, чийого імені вона ніяк не могла пригадати. Вони гуртом поскакували на ноги, немов чекали тільки на неї, і пішли за нею слідом, коли вона попростувала до хліва. Вона кілька разів приголубила дорогою Лолу; їй здалося, що це ввічливо. На півночі надбудови розташовувався великий вигін, повний тварин. Посередині височів Арні, вигукуючи команди собакам, що метушились навколо. Не схоже, щоб багато його слухали, але кілька тварин грались в улюбленця вчителя. Вона ніде не бачила Деніела. Зайшовши у надбудову, вона пройшла її вздовж аж до місця, де розташовувалась комора. Виявляється, Кевін з Арні зробили значно кращі запаси для собак, ніж для себе. Деніела й там не було.
Вона попленталася до краю тренувального майданчика, гадки не маючи, що робити далі. Дивно: вона вже давно звикла до самоти. А зараз, коли Деніела не було поруч, вона несподівано розгубилась.
Певна річ, Арні не звернув на неї жодної уваги, коли вона, підійшовши до загону, схопилася за дошки. Вона спостерігала, як він тренує малих цуценят німецької вівчарки — усі з надміру великими лапами та лапатими вухами, — виявляючи терпіння навіть там, де її власне вже давно б вичерпалось. Двоє Лолиних цуценят притулилися тільцями до огорожі, канючачи, щоб матір їх вилизала. Та кілька разів лизнула їх, а потім гаркнула, і цей чудний звук нагадав Алекс про те, як колись її мати нагадувала їй, щоб по обіді сідала за уроки. І справді, двоє цуценят неквапно подріботіли до чоловіка з ласощами.
Можливо, Деніел повернувся на тренувальне стрільбище? Кевін сказав, що поруч стоїть вантажівка, але вона й сліду її не бачила. Прикро, що Деніел її не дочекався. Вона хотіла б ще трішки побавитись із СІГом. І, щиро кажучи, могла б ще потренуватись зі своїм ППК. У минулому її життя ніколи від прицілу не залежало, але цілком може залежати у майбутньому. Тому вона не хотіла марнувати несподівану нагоду поліпшити свої вміння.
Вона спостерігала за тим, як Арні тренує собак, ще півгодини. Урешті вона втрутилась, радше знудьгувавшись, ніж від нагальної потреби спитати.
— Агов, — перекрикувала вона собачий гавкіт. — Мм, Арні?
Він підвів очі з неприхованою байдужістю на обличчі.
— Деніел забрав вантажівку на стрільбище? Коли він поїхав?
Той кивнув головою, потім знизав плечима. Вона спробувала розтлумачити, що це означає, але швидко здалась. Вона поставить запитання простіше.
— Він забрав вантажівку? — виправилась вона.
Арні знову зосередився на собаках, але цього разу вона таки отримала відповідь.
— Мабуть. Її не було, коли я востаннє ходив у сарай.
— Чи далеко стрільбище? — спитала вона. Відстань, схоже, чимала, але шкоди не буде, якщо спитати.
— Навпростець кілометрів шість.
— Не так далеко, як вона гадала. Деніел бігав — то чому не облишив вантажівку? Вона б і сама побігла, але він, мабуть, повернеться додому ще до того, як вона добіжить до стрільбища.
— І ти не знаєш, коли він поїхав?
— Не бачив його. Але ще до дев’ятої.
Уже спливло понад годину. Безперечно, він невдовзі повернеться. Вона дочекається своєї черги.
Добре, що Деніел зацікавився тренуваннями на стрільбищі. Можливо, він засвоїв щось із того, що вони з Кевіном намагались йому сказати. Вона не хотіла, щоб він жив у страху, але це найліпший варіант. Страх збереже йому життя.
Помахавши Арні на знак подяки, вона попростувала до будинку, щоб закінчити прання, а слідом за нею — ватагою увесь її почет.
За годину, уперше за кілька днів, вона вбралася у чисте й почувалася пречудово. Речі, у які була вдягнена, поклала у пральну машину, тішачись думкою, що знову весь її гардероб приємно пахнутиме. Ще півгодини вона приділила роботі з пам’яттю; принаймні за дванадцять годин потому вона згадала, як розшифровуються її нотатки. Вона намагалась якнайкраще дотримувати хронологічного порядку, утім її система нумерації ґрунтувалась на точності. Можливо, так вона все ще більше заплутає, але наразі їй геть не хотілося цього визнавати.
Сьогодні вранці вона опрацьовувала терористичні злочини номер п’ятнадцять і три — спробувала попрацювати з бомбами в метро та викраденнями біологічної зброї, намагаючись згадати імена, які вигулькували в цьому контексті.
З росіянами-спекулянтами та спекулянтами-терористами під номером п’ятнадцять вже упорались, тому, мабуть, вони справи не стосуються. Але вона все одно занотувала. НЙ видавалось надто очевидним скороченням, тому вона використала МБ — Манхеттен-Бронкс; ціллю був потяг 1, угруповання, що стояло за цим, вона позначила як ТТ, КД — для пакистанської Каласької Долини, ВР
