Чужа гра - Сергій Ухачевський

— Знову проблеми… — підсумував господар, невесело.

— У кого їх немає… — погодився Гуцул.

— Зустрічалися з Пашею? — зиркнув з-під окулярів. — Я теж гадаю, що Нагірна зачекає. Треба підготувати юридичну базу — не все так просто… Укрмайно з нами відмовилось працювати — все пов’язали люди Мойші.

— Ми вирішимо з ними питання, — самовпевнено пообіцяв Анджей.

— Мене зараз хвилює Красовскі, — зауважив Краснов. — Аферист світового рівня. За ним стоїть Мойша і Борисувич.

— Я заслав у Київ двох чистильщиків, хлопці сплетуть йому лапті, — сказав Андрій.

— Як у вас з чеченським караваном? — поцікавився магнат. — Маю трохи вільних грошей…

— Працюємо, — сказав Гуцул, — але з області вивезли все, що можна.

— Треба ще продуктів. Після цієї афери в моєму виборчому окрузі впали ціни.

— А в нас піднялися, — зітхнув Василь Васильович, — картоплю доводиться завозити з Польщі.

— Бізнес є бізнес, — посміхнувся господар, — треба використовувати момент. Можу кинути на вибори кілька мільйонів. Дам нафту в необмежених кількостях… І, до вашого відома, в мене завтра день народження, ваш святий обов’язок прийти в «Слов’янський» і випити чарку за моє здоров’я.

— Ми збиралися завтра в обід їхати — справи, — Гуцул пірнув рукою в сумку і вручив Краснову булаву зі слонової кості, інкрустовану золотом та скалками діамантів. — Подарунок від нашої компанії.

— Що це за дубина? — здивувався магнат.

— В Україні з давніх часів це — символ влади, гетьманства.

— Символ влади? Хороший символ, щось не так — цок в лобок, і порядок…

— І ще один презент, — добув із сумки п’ятилітрову кришталеву пляшку з написом на етикетці «Гетман Руси» зі стилізованим портретним зображенням Краснова в одязі українського гетьмана.

— Ну-у, для чого ж так? — зі скромним задоволенням прийняв подарунок. — Який я гетьман?..

— Наш нафтовий гетьман, — блюзнірствував Гуцул.

— Обов’язково прийдіть хоч завтра вранці, — попросив Краснов, — а то, може, й залишитеся? Програма буде — прогулянки на кораблях, салюти. А делікатеси, — чмокнув пальці, — ведмедячі лапи, фазани, перепілки.

— Справи, — розвів руками Гуцул. — Собі не належу. Але вранці обов’язково завітаємо!

— Передайте Гаркавому, щоб підготував рахунки. Пережену вам на вибори дещицю. Важливо охопити вашим політичним рухом не лише центральну Україну, а й західну. Треба вибити ґрунт з-під ніг у націоналістів, вони заважають розвиватися економіці і дивляться на Захід. Комуністів не зачіпати. На президентських виборах можна розіграти карту червоної загрози, як це зробили в Росії…

Невдовзі родичі повернулися до готелю. Не встигли й попоїсти, зателефонував Сєнцов і попередив, що зайде.

— А чому ви, тату, не хочете залишитися? — поцікавився Андрій.

— Треба вміти поводитись у такій компанії. Знати етикет…

— Поводьте себе природно — ось і весь етикет! Гадаєте, там будуть аристократи? Минулого року ми з Красновим були на прийомі з приводу підписання угод з якимись чучмеками. Там бандитів з хамськими манерами було більше, ніж урядовців! Та й урядовці — хами.

Прийшов Сєнцов. Круглопико посміхався, почав обнімати Андрія, хоч вони були мало знайомі.

— Як вам тут? Як рівень обслуговування? — питав.

— Дякую, розкішно, — відповів Гуцул.

— Дівчата хороші, — посміхнувся Андрій. — По чарці за зустріч?

— Не п’ю, — запевнив, — Ісус Христос наказував не зловживати.

— Ви тепер у секті, — нагадав Анджей.

— Я — серед праведників, тих, хто буде врятований.

— А бізнес з дівчатами? Відколи Ісус патронує такі справи?

— Господь наш бізнес не забороняє, — так вчить пастор Ієзекіїль. Кожен робить свій вибір, і кожен відповість за свої гріхи перед Ісусом. Я тільки слуга його, а вам — порадник і друг. Розкайтеся, і вам простять, і будете спасенні.

— Амінь, — закінчив Андрій.

— Коли плануєте виїжджати? Замовити білети? — смиренно поцікавився «праведник».

— Вже взяли, — відповів Гуцул.

— І навіть на день народження не підете? — здивувався.

— Ми привітали Краснова, завтра вип’ємо по чарці за його здоров’я і — на літак…

— Я дам машину, щоб було зручно пересуватися по Москві… Хай вас береже Ісус!

… Наступного дня, добряче напідпитку, родичі виходили з літака в Борисполі. Їх зустрічав шофер з тещею. Гуцул та Андрій кинулися її обнімати. Жінка несварливо виговорила чоловіку за пияцтво, а також зятеві — за те, що дозволив йому випити зайвого. Андрій мав чудовий настрій.

— Мамо, подивіться довкола — «весна іде, красу несе, і тій весні радіє все!» — і ми радіємо весні. У Москві сніг, а тут — передчуття літа! Не гнівайтеся мамо! У Краснова день народження, там були такі люди!

Коли сіли в машину і Роман натиснув на акселератор, Андрій зручно вмостився на передньому сидінні; піддаючись дії алкоголю, заплющив очі.

Не встигли проїхати й кілометра, Роман різко загальмував перед «москвичем», що запетляв дорогою. Та враз з-за огорожі по машині вдарили автоматні черги, під днищем вибухнула граната. Кілька куль, пустивши павутинку на лобовому склі, влучили шоферу в голову, Андрій устиг схопити кермо, але всюдисущі свинцеві оси боляче вп’ялися в його тіло. «Джип» круто повело вправо, за інерцією кинуло в кювет і перевернуло на бік. З розбитих вікон машини лунали панічні зойки Тамари Андріївни. Бойовики змінили автоматні магазини і натиснули на гашетки. Через мить усе стихло… Ірина водночас стала і сиротою, і вдовою.

Міліцейські наряди і пожежники, прибувши за кілька хвилин, встигли витягнути тіла до того, як авто спалахнуло. Правоохоронці розпочали операцію «Перехват»…