Темна вода - Андрій Анатолійович Кокотюха

З насидженого місця біля турбази четвірка перебралася до Череди на подвір’я і жила там комуною в літній кухні. Батьки Миколи нічого поганого не могли сказати — приїхали до їхнього сина друзі з Чернігова, покупатися і рибку половити. А що самогон п’ють, так на те й молоді-здорові. В селі його всі вживають.

Під час обшуку в літній кухні знайшли набити анашею „п’ятки” в пачці з-під цигарок. Окремо — пакет готової до вживання „травички”. Ще — кілька упаковок трамадолу. Лютий спочатку заявив — не їхнє, але коли йому пояснили, як легко можна довести брехню, признався: пили, курили і закидалися „колесами”. Причому Коля Череда змішував таблетки з самогоном і все це закурював анашею. Хотів отримати потрійний кайф.

Таким чином, незаконне зберігання наркотиків на четвірці вже повисло.

Далі — напад на Мельника і побиття Кулакова. Для того, аби привести свідка, Віталієві разом із одним опером довелося мотнутися їхньою машиною на базу і привезти в Козуби біляву Ольгу. Вона розказала, як усе відбувалося в кущах, і Лютий перший підписав зізнання. Після цього старшому групи хтось подзвонив на мобілку, він заквапився, подякував Мельнику за допомогу в затриманні особливо небезпечних злочинців, трошки насварив за самодіяльність, запакував усіх чотирьох у машину і група швидко забралася геть, аж дорога за ними закурилася.

А Мельник так нічого до пуття і не зрозумів. У одному пацани зізнавалися, інше начисто відкидали, в результаті вийшла не цільна картина винності чи безвинності, а якась мозаїка. Пазл, де немає більше половини частинок і фрагментів.

З одного боку, позицію Лютого та інших можна зрозуміти — кому кортить зізнаватися в тому, що заради риби вбивали людей. Хоча це як раз важко поставити під сумнів: алкоголь, наркотики, кримінальний досвід, і дах, який поїхав від повної безкарності. Ні, ця відморожена четвірка цілком здатна вбити людину просто так, для цього жодному з них причина не потрібна. Рано чи пізно їх розкрутять і провину доведуть. З іншого — пацани вперто заперечували очевидні речі, одночасно не заперечуючи те, чого не можна довести. Навіть для дірявого українського законодавства важливо довести склад злочину. Причому — не формально, беручи за основу щиросердне зізнання підозрюваного під протокол, а маючи в наявності міцну доказову базу.

Зокрема, Мельник дуже здивувався, коли жоден із четвірки не спростував того факту, що в руці Череди був пістолет і він стріляв з нього в людину, фактично здійснюючи замах на життя. Нехай хоч сто свідків буде твердити це, поки не знайдуть зброю, не доведуть, що вона боєздатна, що це не залізяка зі збитим бойком і не муляж, а також не доведуть, що Коля справді тримав її в руках, це звинувачення не матиме юридичної сили. Навіть якщо сам Череда зізнається в цьому — існує таке поняття, як свідома самообмова. Причини в таких випадках бувають різні.

Тільки чомусь пацани не поспішають використовувати цей козир для власного захисту.

Словом, так чи інакше вони підуть на зону відразу по кількох статтях. Це при тому, що жодне вбивство ще не пред’явлено і не доведено.

Але ж Мельник сам чув, як під водою до нього щось торкнулося. Хай це було на якусь мить — тільки ж це було! І ця тема навіть не піднімалася в процесі тривалої розмови по душах. Виходить, сталося те, чого так боявся Віталій — його пастка спрацювала, маневр удався, тільки після цього справа ще більше заплуталася.

Правда, знав про це поки що лише він один. Значить, і розмотувати клубок далі доведеться самому.

Коли Мельник нарешті повернувся на базу, то, йдучи територією, помітив кілька відверто зацікавлених поглядів. Відпочиваючи не особливо приховували свою цікавість. А Ольга, яка знову чекала на нього біля його будиночка, демонстративно кинулася Віталію на шию і смачно поцілувала в губи. Відсторонившись, запитала:

— Ти геройствував сьогодні?

— З чого ти взяла?

— По тобі видно.

— Я знову схожий на ідіота, який шукає скарби?

— Ти схожий на воїна, який повертається з війни. Слухай, не роби вигляд, ніби нічого не сталося.

— А що сталося?

— Коли сюди жінки й дівчата з Козубів молоко та яблука з грушами приносять?

— Я знаю... Рано...

— Не аж так рано, Віталіку. Від дев’ятої до десятої ранку. Поки корів подоять, поки фруктів назбирають, поки кукурудзу зварять, поки рибу приготують. Коротше, до того часу по селу новина пройшла — на Тихому Затоні якихось бандитів зловили. Тих, що рибу чужу витрушують. До них місцеві мужики давно дістатися хотіли, тільки не знали, хто вони і де шукати. А тут на тобі — козубський хлопець замішаний. Дільничного з першими півнями на ноги підняли. Той нічого кращого не придумав, як розбудити сільського голову — не поставивши його до відома, міліцію з району викликати не ризикнув. У дільничного жінка, у голови жінка й невістка, а в невістки подруга — та сама продавщиця в сільмазі. Магазин о восьмій відчиняється, бо сьогодні саме хліб завозять, головний сільський дефіцит. Далі пояснювати?

— Не треба, ясно все. До чого тут я?

— А якось так виникло, що хтось комусь сказав — зловив ту банду охоронець із „Метеора”. Той самий, кого побили недавно і чию машину роздовбали до поганої мами.

Мельник, до волосяного коріння міський мешканець, не міг передбачити існування такої налагодженої та розгалуженої служби інформації. Він промовчав, лиш почухав потилицю і сказав Ользі, що хоче спати. Справді, він не спав майже добу. Білявка не заперечувала, але й не залишила його самого. Почекала, поки Віталій скине брудний одяг і ляже, накрила його ковдрою, підіткнула краї, сама примостилася поруч і заявила, що охоронятиме сон свого героя. Заперечувати не було ані сил, ані бажання.

Заснув Мельник відразу, щойно голова торкнулася подушки. А коли прокинувся, годинник показував початок третьої дня. Ольги сопіла поруч, та розплющила очі,