Чужа гра - Сергій Ухачевський

— Там и без нас хватает прихлебателей, — сказав Деметраш.

— Йобты, сношаешься с этим «Леблядем», — зітхнув Кірцун, приймаючи з рук Боровицького чарку, — а там — продал на запад игрока, и сорок миллионов в кармане.

— У нас не раскручен баскетбол, — сказав Сліпий, знімаючи окуляри перш ніж випити. — В Штатах на нем, в пр-рынципе, капитально зарабатывают.

— Х’ня баскетбол, — вирішив Боровицький, — у нас нєгров нема, нашим предкам не хватіло ума завести на плантації сахарних буряков.

Чоловіки сіли за стіл, завбачливо попускаючи паски. У Боровицького був настрій напитися.

— На Павла Івановіча, — сказав, — у мєня були матеріали ще пять год назад…

— Йобты, старый, — реготнув Петько, — ну посадил бы ты его, кинули бы ти-е еш-ше лычку на погоны… Зато теперь — ты человек. Че бы там заработал в своем УБОПе? Геморрой, бля…

— Не ізвєсно, чим кончиця всьо ето, наху, — зітхнув.

— Не обманывайтесь, — вставив слівце Сліпий, — Президент…

— Тш-ш, — підняв палець Петько, — жена Цезаря вне подозрений!

Компанія зареготала, як «гремліни» з однойменного фільму Спілберга.

— И ща мы радуємся, бля, че корумционер и взяточник скоро окажется в тюрьме. И не забивайте, бля, что это заслуга нашего президента!

«Гремліни» дурнувато загигикали.

— Слышь, Валик, — звернувся Ігор Дмитрович, — недавно за этим столом сиживал твой зема — Швец. Решил с нами дружить. А ты в чьей команде, дорогой? — іронічно.

— Я благодарен, что меня пригласили на этот семейный праздник, — перехопив іронію. — Выпьем, чтобы Паша завяз на нарах!

Кірцун подумав, що циган знущається, але сказав:

— Значит ты с нами. А нас интересуют маршруты, какими передвигаются Анджей с Гуцулом, бля.

— У меня в Киеве осталось несколько дел, — кивнув у бік Сліпого, — потом уезжаю в Нагирну.

— Йобты, а если у него окажется пуленепробиваемая шкура? — продовжував веселитися Петько.

— Тогда это сделает Пуля. Он задницу порвет, а своего добьется.

— Время — деньги, — сказав Деметраш. — В апреле Анджей с Гуцулом мене станут не интересны.

Красовскі поцікавився:

— Чисто, что там с Нагирной?

— Это мои личные дела, — глянув з-під лоба Валентин.

— Йобты, мы уже не друзья? — запитав Кірцун, раптом сп’янівши.

— А в каком денежном эквиваленте исчисляется наша дружба?

— Получишь, бля, на разграбление Чорнополь, — заявив Петько.

— Он еще не ваш.

— Йобты, зато у нас общие друзья — Сенцов и Нарочицкий!

— Особенно если вспомнить как Паша встречал Андрея из СИЗО.

— Паша, бля, такой же смертный, как все. И есть люди, которые не позволят наступать на пятки Грабовецкому! Вот такая политика, — вирішив Деметраш. — Россия — Москва — Украина — Мойша.

— Мне насрать на политику! — заявив Валентин.

— Но ты проводишь свою политику, — посміхнувся господар. — Иначе тебя бы здесь не было, а наш друг Слепой жарился бы в пекле на сковородке.

— Тьфу-тьфу, — сплюнув Сліпий.

— Меня интересует Нагірна, — повернув на своє Красовскі. — Там интересы Мойши!

— Йобты, сначала тут разберемся, — Кірцун цілком сп’янів. Всі крім Сліпого і Валентина пили великими чарками, і скоро розмова перейшла у беззмістовну балаканину.

Бондар зі смішком дивився на колег. Знав, що зараз Боровицький викличе проституток. Вони влаштують шоу лесбійок, обливатимуться шампанським. На цих заходах Красовскі, дивлячись на дівок, мастурбував. Боровицький керував ними, вказуючи, хто що повинен робити, «шоб всьо било красіво». Деметраш тикався до кожної дівки по черзі, хоч з потенцією у нього кепсько. Кірцун, напиваючись і нюхаючи кокаїн, сам не знав, що хотів, вибирав найхудіших; часто відключався, не довівши справу до кінця. Минулого разу, волохатий, здоровий, як бугай Швець усім втер носа. Мав неймовірну потенцію. Компанія поснула, а гість до ранку вовтузився з курвами, щопівгодини викидаючи в ефір переможне ревіння.

Сліпий з Валентином вирішили вшиватися. Колеги намагалися зупинити їх, але були вусрандель п’яні. Кірцун у дві ніздрі заряджав кокаїн, а Боровицький телефонував за дівками. Красовскі рефлексивно потирав грішне місце, і лише Деметраш меланхолійно курив.

В авто Бондар сказав:

— Не думай, что мы тебя там розводили. Сенцов с Нарочицким действительно стали в тайную оппозицию против Паши.

— И что Паша?

— Воюет с кавказцами на всех фронтах. Эту войну для него организовали Мойша с Борисувичем. В пр-рынципе, он побеждает там, но проигрывает здесь… Мы решили поставить тебя на Чорнополь. Будешь работать с Шведом; схемы старые, люди новые. У тебя есть надежные головорезы, мы сделаем свою работы, ты — свою. Власть в городе перейдет к тебе автоматом.

— В Чорнополе есть еще десяток людей, которых нужно убрать. И Смык в Праге.

— Все заделаем по-взрослому… Тебя куда подвезти? К новой пассии из «Имидж-классик»?

— Вези! Мне нужно алиби, если что…

Валентин вийшов біля «Арсенальної». У голові засіла хмільна мряка, варто освіжитись на холоді. Під ногами приємно хрумтів пісочним печивом сніг. Після теплої машини мороз одразу не проймав, лише пощипував за вуха та ніс… Зима вдалася люта. Думки вперто крутилися довкола розмов у Деметраша. Здається цього разу вибрав правильний курс. Але тут таке плетиво інтриг, що важко й уявити, чим це скінчиться, і чи сам не станеш розмінним пішаком…

Мороз дедалі більше давався взнаки. Зайшов у зустрічне кафе, замовив каву і коньяк. Холод голову не освіжив, а дав ще більший поштовх хмелю. Сівши у куточку, зателефонував до Сєнцова.

— Як ти? — поцікавився. — Далі клізми ставиш?

— Ні, вранці бігаю. Але важко — сили не