Рембо - Девід Моррелл
Голос його затремтів.
Рембо кивнув. Слова Мердока зачепили його.
От і добре. Нам обом тепер стало легше, — зазначив Мердок. — Я радий, що з цим покінчено. Але є ще одне. Я хочу, щоб ти знав: у тебе великі шанси на успіх там, де іншим не впоратися. Я радий, що ти в моїй команді.
Мердок із посмішкою простягнув йому руку.
Пригадується, минулого разу в цій ситуації ти відчував певні… гм… незручності.
Рембо залишалося тільки посміхнутися у відповідь. Він якийсь час дивився на протягнену руку, потім потиснув її.
А тепер до справи.
Мердок знову повернувся до детальної карти цієї частини Південно-Східної Азії. Палець його ковзав зліва направо, зупиняючись на кожному з тик пунктів, які він називав.
Таїланд. Ріка Меконг. Лаос. В’єтнам. Полетиш на північний схід, далі над Аннамськими горами. До місця висадки вісімнадцять хвилин польоту в комуністичній зоні. — Мердок питально підняв брови. — Тебе це не лякає?
Усього вісімнадцять хвилин? Ні. Що стосується деталей, як я розумію, літак піде досить низько, щоб його не запеленгував їх радар.
Низько — це не те слово. Дай Боже не зачепити землю крилом.
На бриючому? Іншого я й не чекав.
Але навіть у зоні висадки, — продовжував Мердок, — підкреслюю, навіть при висадці якнайбільше, що ми можемо тобі обіцяти, це стелю у двісті п’ятдесят футів. Справишся?
Рембо знизав плечима.
Це залежить…
Від чого?
Чи дасте ви мені парашут.
Обличчя Мердока витягнулося. Він перевів здивований погляд на Траутмена. Той розреготався.
Чи дамо ми тобі… що? — перепитав Мердок. — Так, чорт мене забери!
На порозі з’явився технік.
У чому справа? — гаркнув Мердок. — Ви що, не бачите…
Так, сер. Але у нас виникла проблема.
У нас у всіх проблеми. Займайтеся своєю справою.
Нам потрібна ваша допомога. Ви повинні…
Невже не можна почекати?
Ні, якщо ви не хочете вибитися з графіка. Комп’ютер почав нести нісенітниці. Хоча ваші програми захищені від стороннього входу в комп’ютерну мережу, необхідно, щоб ви самі перевірили ще раз систему кодів.
Допоможіть йому, — сказав Траутмен. — Я закінчу інструктаж.
Мердок подякував йому кивком голови й вийшов. Якийсь час вони мовчали, тишу порушувало тільки дзижчання вентиляторів.
Ну як ти? — запитав Траутмен.
Рембо витягнув перед собою руку. Вона не тремтіла.
Я й не сумнівався, що ти в повному порядку.
Ну, що там ще?
Кодова назва пошуково-рятувальної групи «Бабка». Наша база тут— «Вовче лігвище». Твоя кличка «Самотній вовк». Ти будеш діяти один, а тому тобі буде потрібно набагато більше спорядження, ніж у тебе було раніше. Настав час змінити тактику. Поменше розраховуй на свої біцепси, нехай за тебе працює техніка. А тепер ходімо, я покажу тобі дещо.
Вони вийшли з кабінету й, проминувши техніків, зайнятих підготовкою апаратури, рушили в кінець темного ангара.
Ну, що скажеш? — запитав Траутмен, показуючи рукою на машину. — Ось на ньому ти й полетиш.
Рембо підійшов до пофарбованого в чорний колір одномоторного літака. Модифікована модель «Гольфстрім Перегрін». Літак без будь-яких номерів і розпізнавальних знаків нагадував ракету з крилами.
Вражає? — запитав Мердок, який щойно підійшов. — Але це ще не все. Системи керування ти вже бачив. Крім цього, твою безпеку буде гарантувати ультрасучасне устаткування. Багато чого тут для тебе є новим. З тих пір як ти служив в армії, бойова техніка сильно змінилася. Вона сьогодні настільки досконала, що твоя зброя часів В’єтнаму порівняно з цією технікою — усе одно, що стріла та спис.
Згодний, — відповів Рембо. Йому не сподобався натяк на те, що він відстав від життя. — Бачите, з технікою от яка штука: вона весь час стає складнішою, але іноді щось відмовляє, а щось доводиться заміняти. І як бути тоді? Ось він, — і Рембо вказав на Траутмена, — учив мене у форті Брігг, що немає більш досконалої зброї, ніж мозок солдата.
Часи міняються, — стояв на своєму Мердок.
Не для всіх.
— Може, й так. Але не буду перебивати вас, полковнику. — І Мердок замовк, схрестивши руки.
Після приземлення, — сказав Траутмен, — зв’яжешся з базою за допомогою от цієї штуки.
Траутмен підійшов до ящика захисного кольору, що нагадав Рембо польову радіостанцію, яку він використовував під
час війни, з тією лише різницею, що у верхній частині ящика розміщалася панель з невідомими йому приладами.
Це система супутникового зв’язку. — продовжував пояснення Траутмен, — скорочено ТРАНСАТ. А ось це потрібно для того, щоб система почала працювати.
Він відкрив переносну супутникову антену — тарілку, закріпив її на підставці та підключив до установки ТРАНСАТ.
Твоє повідомлення дійде до нас за частку секунди. Його перехопить наш супутник-шпигун і передасть наземній станції на Окінаві, а відтіля — нам.
У цьому є сенс, — сказав Рембо, — ворог не зможе запеленгувати цю систему, як звичайний радіопередавач.
Отже, відправляєш нам повідомлення про те, що приземлення пройшло благополучно, і починаєш рухатися через ліс у напрямку пункту Танго Новембер. Ось тут зазначено. — І він розклав польову карту. — Тут у тебе зустріч зі зв’язковим. Місцевий агент Коу Фуонг Бао.
Рембо подивився на карту, відчуваючи занепокоєння, джерело якого він не міг визначити, або, як сказав би Мер- док, не міг би вичислити.
Він вас, здається, не слухає, — втрутився Мердок.
Місцевий агент Коу Фуонг Бао, — без запинки повторив Рембо. — Продовжуйте.
Агент переправить тебе річкою до цілі — пункту Бан Кла На.
Той самий табір!
Рембо відчув, як стиснулися груди. Мердок знову втрутився в розмову:
Там ти зробиш знімки. Повторюю, тільки знімки. Твоя частина операції обмежується виключно розвідкою. Ніяких бойових дій. Якщо полонені справді знаходяться там, ми звільнимо їх, але це вже не твоє завдання. Зробивши знімки, повертаєшся річкою до місця зустрічі в точці Еко Дельта, позначеної на твоїй карті. Там на тебе чекає Еріксон, який і переправить тебе сюди на вертольоті.
Ну так, і після цього ми всі заживемо щасливо, — уколов Рембо.
Так, звичайно. Дуже щасливо. Ти мене добре зрозумів? Тобі все ясно?
А що тут незрозумілого?
І ще про твою зброю, — з
