Безцінний - Зигмунт Мілошевський

За двадцять хвилин після опівночі Домінґо Чавес і його напарник пройшли під їхніми вікнами востаннє. Як свідчили кількаденні спостереження, цей останній патруль пройде по Серпентин, повернеться по Гамільтон-авеню на пост і там о пів на першу передасть службу наступній зміні.

— Це не в’язниця з надзвичайним захистом, — пояснював їм раніше Ґмітрук. — Тут ніхто не діятиме за принципом, що кожен шматок муру має бути весь час під контролем. Останній патруль завжди поспішатиме, кожному вже пахне пізня вечеря, пиво та жінка під ковдрою. Ще кілька непристойних жартів, теревені з наступною зміною. Тут ніколи нічого не відбувається. О цій порі року перший патруль на нічній зміні зазвичай не поспішає до виходу. Зовсім недавно їли вечерю на теплій кухні, потім їхали в тепленькому автомобілі, а тут треба вийти на холод і вітер. Зовсім непривабливо. Маємо півгодини балагану.

У двадцять п’ять хвилин по опівночі Кароль вийшов на пізню прогулянку.

О пів на першу вулиця була темна й безлюдна. За кількасот метрів від них охоронці розмовляли, мабуть, про те, як у фіналі «Світової серії» «Сан-Франциско Джайєнтс» ущент рознесла «Детройт Тайгерс». Температура на другому поверсі будинку Ричмонда досягла запрограмованих тридцяти п’яти градусів. Ліза вимкнула все те, що могла вимкнути на рівні цієї системи, — тобто найпростішу сигналізацію на дверях і вікнах. Потім закільцювала кілька хвилин запису у внутрішніх камерах на випадок, якби пан голова вирішив перевірити, як у нього справи.

А потім роздяглася догола.

9

Капітан Кліфтон Патридж сидів у барі «Ред Рубі» у Нью-Рошелл, їв рис з якимось м’ясом, походження якого визначити не зміг, у соусі з інгредієнтів, перероблених настільки, що розпізнавав у ньому тільки цибулю, і вів сам із собою етичний диспут.

«Коли зрештою доходить до зради?» — раз у раз запитував він себе.

Уже сам факт, що він тут сидів, міг бути витлумачений як вияв порушення субординації. Але чому? Окрім того, що був солдатом, був також вільним американцем, мав кілька вихідних і вибрався до містечка під Нью-Йорком на китайську їжу.

І навіть якщо сидів тут, бо вистежив колишнього солдата союзницької армії Анатоля Ґмітрука, то й що? Він не зробив цього нелегально, скористався засобами, застосовувати які був офіційно уповноважений. Максимум, чого могли до нього причепитися, — що зробив це без зв’язку з жодною операцією. Але погодьмося, за таке навіть не виголошують офіційну догану, щонайбільше можуть насваритися пальчиком. Хотів знайти приятеля, велика річ.

І навіть якщо сидів тут, бо підозрював, що його приятель може стати жертвою таємної діяльності високих урядовців Сполучених Штатів? Офіційно нічого не знає про цю діяльність, адже отримав розпорядження не заморочувати цим свою військову голівку.

Не будь дитиною і припини скаржитися, врешті наказав він собі, одним духом допиваючи склянку коли. Якщо ти в це влізеш, то в найкращому разі на тебе чекає в’язниця, а найімовірніше — вишка[55], бо забагато знаєш.

Відсунув не з’їдений навіть наполовину обід, вийшов назовні й зупинився біля орендованого Доджа Авенджера.

Коли вони з дружиною мали проблеми й ходили на спільну терапію, лікарка повсякчас повторювала: неприйняте рішення — це теж рішення. Він добре це запам’ятав, тому тепер не міг себе дурити, що так просто почекає собі, побачить, що станеться, а потім вирішить. Якщо зволікатиме, Анатоля Ґмітрука чекає неминуча смерть або інший не менш сумний кінець, який приготував для нього чотиризірковий нездара та його найманці. Якщо почне діяти, його може спіткати такий самий лихий або ще гірший кінець, окрім цього, він порушить усі присяги й правила.

Крутив ключиками навколо пальця і ніяк не міг вирішити, що краще — зрадити батьківщину чи себе.

10

Кароль Бознанський востаннє кинув погляд на свою колоніальну резиденцію. Якщо все піде згідно з планом, він ніколи більше не побачить ані цього дому, ані цієї околиці. Якщо щось піде не так — також не побачить, хіба що його приведуть у кайданках на огляд місця події. Не мав при собі жодних документів, не мав паспорта і ключів. Мав лише маленький навушник, за допомогою якого чув, що діялось у Зоф’ї й Анатоля, які сиділи у спальні на другому поверсі, а також голу Лізу, що продиралася крізь кущі.

Він трохи шкодував, що мусив вийти раніше й не міг побачити, як шведка вистрибує з лахів. Щоправда, між ними так нічого й не відбулося, відколи зігнорував її першої ночі в Рошелл-Хайтс, але сам факт, що тоді вистачило б лише кивка голови, постійно збуджував його уяву. І призводив до того, що він не міг дивитися на Лізу тільки як на партнерку по команді, у його голові весь час жевріла думка, чи запрошення ще актуальне.

Пройшов по Серпентин до Гамільтон-авеню і потім у бік центру Нью-Рошелл. З лівого боку тяглися розкішні резиденції, подібні до тієї, в якій він мешкав протягом останніх днів, з правого боку були трохи скромніші, але все одно стародавні будинки з характерними верандами на всю ширину фасаду. Через двісті метрів дійшов до воріт із двох кам’яних колон, які були в’їздом до поселення. Біля воріт стояла невеличка, завбільшки з кемпінговий причіп, будка охорони, зсередини лилося біле світло лампочок, змішане з синім мерехтінням моніторів відеоспостереження. Усередині хтось рухався, але Кароль не бачив постатей, тільки тіні.

11

Зоф’ї Лоренц зовсім не заважало те, що Кароль мусив вийти раніше й не міг побачити, як шведка знімає вбрання. Хай навіть чула сміх гіршої та уїдливішої себе, але навіщо йому такі робочі стриптизи, якщо за тиждень спільного проживання міг роздивитися її пильніше.

Їй подобалося, що Ліза не робила зі своєї оголеності жодної проблеми: можливо, це був наслідок виховання в цивілізації сауни. Роздяглася до скромних спортивних трусиків, наділа невеличкий наплічник, який замість товстих шлейок мав тоненькі шнурки, а до вуха приладнала щось на кшталт бездротового навушника до телефона, який насправді був поєднанням рації і камери, що передавала картинку на їхній комп’ютер.

Зараз вони бачили, як обережно, але швидко вона долає відстань між їхнім домом і будинком Ричмонда. Йшла манівцями, вивчення околиці в тепловізорі та кілька прогулянок з фотоапаратом дозволили прокласти такий маршрут, щоб якнайдовше перебувати в сліпій зоні охорони. Раніше Ґмітрук оцінив спосіб встановлення камер як помірковано аматорський. В ідеалі кожна