Континент бойових ткачів - Козел Валерія

В трюм Рейну супроводжували двоє Білих плащів. Одного з них Рей впізнала. Айріс зло зиркнув на неї, але у погляді його можна було прочитати зверхність. От вона, Біла вовчиця Фарлезу, добровільно надягла на себе нашийник. Ось про що він думав.

- То Білі плащі тепер на побігеньках у напівкровок? – пхикнула Рейна. - Жалюгідно.

- Преподобний згодився на це лише тому, що після вашого весілля з імператором, жодна напівкровка не ступить на землю Великого континенту, - у відповідь прошипів Айріс. - Ми тут лише для того, аби переконатись у тому, що всі умови виконано.

- Як мило з вашого боку, - цокнула Рей язиком. - Ніколи б не подумала, що Білий храм не більше ніж брудна псарня.

- Що сказала?!

- Сказала, що ви нарцистичні кретини, вбили собі у голову ніби маєте право вирішувати, кому і кого кохати! – зверхньо глянувши на нього, відповіла срібноволоса. - Самі собі на горло тиснете.

- А хоча б і так, - Айріс оскалився. - Я присвятив своє життя служінню Білому храму, я подарував свою душу принцесі Каї. А ви… ти і той генерал щита… ви забруднили її. Очорнили одним своїм існуваннями пам’ять про легендарних генералів. І знаєш що, Рейно Леарлес? Можливо, я ніколи не отримаю те, що ти так палко називаєш коханням. Та мене до кінця мого життя тішитиме думка… що ти також цього не матимеш. Ніколи!

- Обережно, командире, - тихо сказала Рей. - Ти говориш з майбутньою імператрицею.

- Хах! Імператриця?! Ти не більше ніж підстилка безрідного завойовника, який вирішив погратися в імператора!

Рейна нічого не відповіла. Айріс штовхнув важкі двері і вказав їй рукою униз. Вона спустила дерев’яними сходами і завмерла на порозі. У напівтемряві за гратами, немов тварини, прикуті кайданами за руки до металевих поручнів сиділи Шира і Тейн. Один навпроти одного. На обличчі Тейна було багато синців, розбиті у кров губи. Шира здригалась від кожного звуку, у неї були побиті ноги, крила їй зв’язали шкіряними ременями.

- Як це розуміти… - одними губами прошепотіла Рейна, відчуваючи, як до горла підходить ком. - Я вас питаю… як це розуміти?!

- Монастирське перевиховання може здаватися тобі не гуманним, проте, воно ефективне! – відповів Айріс. - А вони, як ти вже знаєш, грішні.

- Грішні?! – тремтіння охопило все тіло.

В одну мить Рейна кинулась до Айріса. Він не встиг зреагувати, як вона повалила його з ніг одним ударом ноги. Випустивши пазурі та ікла, вона вже не бачила його обличчя. Рвати, вгризтися у горлянку, зламати йому всі кістки, окропити його кров’ю всю підлогу у трюмі. Перед очима у неї були лише синці на тілах її студентів. Вона занесла руку над ним…

- Пані… Леарлес?.. Це ви?

Почувши слабкий голос Тейна, вона миттю заспокоїлась. Кинувши Айріса, вона підскочила до нього і одним ударом пряжі зруйнувала кайдани. Сприган впав їй на руки.

- Ах ти стерво! – вскочив Айріс.

Але зробити він нічого не встиг. На шум у трюм спустились Нагайна та Шай. Рейна зло поглянула на них.

- Ви це допустили?! Переживши ту лабораторію, ви дозволили їм зробити це з дітьми?! – зірвалась вона на крик.

- Нас не дуже цікавило, що відбувається за закритими дверима, - трошки насмішкувато промовив Шай. - Ми звичайно, здогадувались, що білі ряси мають схильність до якихось збочень, але відверто кажучи, не думав, що вони скоять таке з чистокровними.

- Що сказав?! – оскалився Айріс.

- Що ви збоченці, - розвів руками Шай. - А що? Є сумніви?

- Шай! – осмикнула його Нагайна і тут же, обернулась до командира. - Пане Айріс, на вас чекають на палубі. Ви вільні.

Скрипнувши зубами, Айріс ще раз кинув злісний і повний ненависті погляд на Рейну.

- Сподіваюсь, коли ти йому набриднеш, він кине тебе своїм солдатами. Тоді добренько розваж їх, Рейна Леарлес, - з ненавистю прошипів він йдучи геть.

Нагайна щось сказала Шаю і він також зник. Сама вона підійшла до Рейни, що все ще тримала Тейна на руках.

- Давай його сюди, - сказала вона.

- Тільки доторкнись і я!..

- Ти не винесеш звідси їх обох, - перебила її Нага. - Бери дівчину. Хлопця я візьму. Очевидно ж, що я сильніша за тебе.

Погляд у Зміїної діви був пустий, наче всі вогні, що колись у ньому горіли, згасли. Вона тліла зсередини. Рейна з осторогою все ж передала їй Тейна, а сама розірвала ланцюги, що тримали Ширу. Коли вони піднялись на палубу, Ален схвально посміхнувся.

- Виглядаєш такою турботливою, - промовив він. - Ти будеш прекрасною матір’ю.

Рейна не відповіла. Вона навіть не глянула на нього.

- Покличте цілителя, - наказав Ален. - І приготуйтесь до відправлення. Через два тижні ми маємо бути у Сін.

***

- Покидьок!!!

Таск накинувся на Хелісена, щойно той переступив поріг кабінету принцеси.

- Як ти міг?! Як ти це допустив?! – кричав Таск, не стримуючі свої удари.

Хелісен гідно приймав їй. Кожен удар. Від жодного не ухилився. Еліасу та Асперу довелось відтягувати Таска від Вогнекрилого.