Стратегія Блакитного Океану. Як створити безхмарний ринковий простір і позбутися конкуренції - В. Чан Кім
Прорив IBM у блакитний океан був особливо потужним 1964 року, коли компанія випустила System/360 – першу велику серію комп’ютерів, оснащених комплектами замінного програмного забезпечення, периферійним обладнанням і пакетами послуг. Це було прямим відходом від монолітного системного блока на взір «один розмір для всіх». Згодом, 1969 року, IBM змінила порядок продажу комп’ютерів. Замість пропонувати його обладнання, послуги й програмне забезпечення виключно в комплекті, IBM роз’єднала складники й стала пропонувати їх на продаж частинами. Таким чином народилася мультимільярдна індустрія програмного забезпечення й послуг. Сьогодні IBM є найбільшою світовою компанією, яка надає комп’ютерні послуги, і далі зостається найповажнішим у світі виробником комп’ютерів.
Персональний комп’ютер
У 60 – 70-х роках XX століття комп’ютерна промисловість потужно розвивалася. IBM, Digital Equipment Corporation (DEC), Sperry та інші компанії, які увірвалися в цю галузь, розгорнули діяльність по всьому світу, вдосконалили й розширили лінійки продуктів, додавши ринки обслуговування та периферійного обладнання. Одначе 1978 року, коли найбільші виробники комп’ютерів були націлені на створення більших і потужніших машин для бізнес-ринку, фірма Apple Computer, Inc. укшталтувала абсолютно новий ринковий простір, випустивши свій домашній комп’ютер Apple ІІ.
Усупереч панівній думці насправді Apple не був першим персональним комп’ютером на ринку. За два роки до того компанія Micro Instrumentation and Telemetry Systems (MITS) випустила Altair 8800. Серед любителів комп’ютерів на Altair покладалися великі надії. Business Week швидко охрестила MITS «IBM домашніх комп’ютерів».
Проте блакитного океану MITS не створила. Чому? У її машини не було монітора, постійної пам’яті, вона мала всього 256 одиниць оперативної пам’яті, так само бракувало їй програмного забезпечення й клавіатури. Щоб увести дані, користувачі перемикали тумблери на передній панелі, а результати програми відображались у вигляді лампочок, які засвічувалися на передній панелі в певному порядку. Не дивно, що для такого складного в застосуванні домашнього комп’ютера не знайшлося ринку. Сподівання були такі скромні, що того самого року Кен Ольсен, президент Digital Equipment, виголосив свою славетну фразу: «Людині зовсім не треба мати вдома комп’ютер».
За два роки Apple II створив блакитний океан домашніх комп’ютерів і змусив Ольсена пошкодувати про свої слова. Ґрунтуючись переважно на тодішній технології, Apple II пропонував «усе в одному» – зручний у використанні пластиковий корпус із вбудованою клавіатурою, блоком живлення і пристроєм для відображення графіки. До Apple II додавалося різноманітне програмне забезпечення, від ігор до бізнес-програм, як, наприклад, текстовий редактор Apple Writer і електронна таблиця VisiСаlс, що зробило комп’ютер приступним масовому споживачу.
Apple змінила загальноприйняту тоді думку про комп’ютери. Їх припинили вважати за пристрої для диваків, схиблених на технологічних новинках; персональний комп’ютер, як колись Модель Т, став неодмінним атрибутом американського дому. Усього через два роки після появи Apple II кількість проданих компанією Apple комп’ютерів перевищила 200 тисяч на рік. Через три роки після свого заснування компанія потрапила до списку Fortune 500 – небувала ситуація в бізнесі.[102] 1980 року близько двох дюжин компаній продали 724 тисячі персональних комп’ютерів, заробивши понад 1,8 мільярда доларів.[103] Наступного року на ринку з’явилися ще двадцять компаній, і число продажів подвоїлося, досягнувши 1,4 мільйона одиниць і принісши майже 3 мільярди доларів прибутку.[104]
IBM перші кілька років діяла дуже обережно, чекаючи й вивчаючи ринок і технології для випуску власного комп’ютера. 1982 року компанія суттєво розширила блакитний океан домашніх комп’ютерів, запропонувавши набагато відкритішу структуру, що давала іншим компаніям змогу писати комп’ютерні програми й розробляти периферійні пристрої. Розробивши стандартизовану операційну систему, для якої зовнішні розробники могли створювати програмне забезпечення і периферійний інструментарій, IBM зуміла утримати ціни й витрати на низькому рівні, при цьому запропонувавши клієнтам більшу користь. Завдяки економії від масштабу та обсягу виробництва компанія змогла встановити ціну, приступну масовому покупцеві.[105] За перший рік IBM продала 200 тисяч персональних комп’ютерів (ПК) – дещо менше від того, що планувала продати за п’ять років; до 1983 року покупці придбали вже 1,3 мільйона персональних комп’ютерів IBM.[106]
ПК-сервери Compaq
Розширювався ринок ПК, коли все більше американських корпорацій купувало та встановлювало їх у себе, водночас зростала потреба об’єднати їх у мережу, щоб виконувати прості, але важливі завдання, наприклад передавати файли або спільно користуватися принтерами. Створена IBM галузь, яка виробляла комп’ютери для бізнесу й до якої приєдналися HP, DEC, Sequent, а також багато інших компаній, пропонувала висококласні системи, що дозволяли виконувати найважливіші корпоративні завдання, а також об’єднати величезну кількість операційних систем і програмних додатків. Одначе ці машини занадто дорого коштували й були вельми складними, щоб їх завантажувати простими, але потрібними справами на взір обміну файлами чи спільного користування принтером. Це було надто очевидно малим і середнім компаніям, яким конче треба було забезпечити своїм співробітникам можливість усім гуртом користуватися одним принтером та обмінюватися файлами, але при цьому абсолютно ні до чого було вкладати великі гроші в складну структуру міні-комп’ютерів.
1992 року Compaq змінила ситуацію й успішно створила блакитний океан ПК-серверів, випустивши ProSignis, принципово простіший сервер, оптимізований з метою виконувати найпоширеніші завдання на кшталт обміну файлами й спільного користування принтером. Завдяки цьому з сервера усунули доконечну оперативну сумісність хоста з безліччю операційних систем, від SCO UNIX і OS/3 до DOS, яким були чужі ці засадничі функції. Новий ПК-сервер давав покупцям удвічі більше можливостей обмінюватися файлами й спільно використовувати принтер, а також удвічі вищу швидкість, аніж міні-комп’ютер, і коштував при цьому втричі менше. Що стосується Compaq, то значне спрощення машин призвело й до помітного зниження виробничих витрат. Створення ProSignis та вслід за ним іще трьох моделей ПК-серверів не лише дало новий імпульс продажу ПК, а й менше ніж за чотири роки перетворило виробництво серверів на галузь із обігом у 3,8 мільярда доларів.[107]
Комп’ютер Dell
У середині 1990-х років корпорація Dell (Dell Computer Corporation) створила новий блакитний океан у комп’ютерній індустрії. Зазвичай виробники комп’ютерів конкурували між собою, намагаючись запропонувати більш швидкі комп’ютери з великою кількістю характеристик і програмних додатків. Однак Dell усупереч цій логіці змінила процес придбання й доставки комп’ютера покупцями. Продаючи комп’ютери безпосередньо
