Стратегія Блакитного Океану. Як створити безхмарний ринковий простір і позбутися конкуренції - В. Чан Кім
Розділіть завдання на дрібні частини, щоб організація змогла себе змінити
Останнім чинником невідповідного впливу є розділення стратегічного завдання на складники. По суті, «розділення» постає оформленням стратегічного завдання, що вимагає від цілеспрямованого лідера відповідних навичок. Якщо люди не повірять у те, що стратегічне завдання здійсненне, необхідні зміни не вдасться провести. Суто зовні стратегічне завдання Бреттона, що стосувалося Нью-Йорка, здавалося настільки нездійсненним, що в нього важко було повірити. Справді, хто б міг повірити, що одна людина здатна перетворити величезне місто з найнебезпечнішого місця в США на найбезпечніше? І хто захотів би витрачати час і сили на неможливе?
Щоб показати здійсненність завдання, Бреттон розділив його на дрібні складники, виконання яких було цілком до снаги поліціянтам кожного рівня. Як він висловився, завдання, що стояли перед NYPD, полягало в тому, щоб зробити вулиці Нью-Йорка безпечними «квартал за кварталом, район за районом, округ за округом». Оформлене таким чином завдання стало водночас усеосяжно і цілком здійсненним. Для поліціянтів на вулицях воно полягало в тому, щоб убезпечити свій маршрут або свій квартал. Голови поліційних дільниць мали завдання убезпечити свою дільницю. Очільники поліційних округів Нью-Йорка також дістали конкретне завдання в рамках своїх можливостей: убезпечити округ і край. Ніхто не міг сказати, що від нього вимагають забагато або що виконання завдання практично не залежить від виконавця: «Це понад мої можливості». Таким чином, відповідальність за реалізацію запропонованої Бреттоном стратегії блакитного океану була перекладена з самого Бреттона на кожного з тридцяти шести тисяч поліціянтів NYPD.
Чи намагаєтеся ви мотивувати всіх співробітників без винятку? Або пильнуєте тих, хто впливає, – головні кеглі? Чи висвітлюєте те, як йде робота, чи влаштовуєте для головних кеглів акваріум, який працює на засадах справедливого процесу? Або ж вимагаєте високих показників, а потім «стукайте по дереву», чекаючи на результати наступного кварталу? Чи створюєте ви для своїх співробітників грандіозне стратегічне бачення? Або ж розбиваєте завдання на дрібні частини, так щоб можна було зробити його здійсненним на кожному рівні?
Усуньте політичні завади
Молодість і талант завжди візьмуть гору над старістю та зрадництвом? Так чи ні? Ні. Навіть найкращі й найрозумніші раз у раз опиняються за облавком унаслідок політичних інтриг і підступних задумів. Політика є невід’ємною частиною корпоративного та суспільного життя. Навіть якщо організація досягла точки незворотних змін, потужні вкорінені інтереси, які стоять на шляху змін, усе одно нікуди не зникають. (Див. також у розділі 6 обговорення труднощів, пов’язаних із прийняттям нової стратегічної ідеї.) Що ймовірнішими є зміни, то затятіше й відвертіше ці джерела негативного впливу – як внутрішні, так і зовнішні – боротимуться за захист своїх позицій, і їхній опір може серйозно завадити процесові втілення стратегії або й зовсім зруйнувати його. Щоб упоратися з цими політичними силами, цілеспрямовані лідери зосереджуються на чинниках недомірного впливу: звертаються до ангелів, приборкують бісів і шукають консильєре[72] серед вищого керівництва. До ангелів належать ті, хто мусить виграти від зміни стратегії. Біси – ті, хто більше за всіх від цього втратить. А консильєре – це досвідчений у політичних інтригах інсайдер, який тішиться повагою і впливом в компанії, заздалегідь обізнаний з усіма пастками й знає, хто боротиметься проти вас, а хто вас підтримає.
Знайдіть собі консильєре в команді топ-менеджерів
Більшість лідерів докладають зусиль до створення такої команди вищого керівництва, члени якої мали б серйозні функціональні навички, наприклад, у маркетингу, операціях, фінансах, – і це важливо. Одначе цілеспрямований лідер, окрім цього, включає в список ще одну «посаду», про яку інші керівники зазвичай забувають, – консильєре. Так, Бреттон завжди забезпечував наявність у команді топ-менеджерів шанованої людини, що знала всі перешкоди, з якими випаде зіткнутися під час втілення нової поліційної стратегії. У NYPD Бреттон призначив своїм заступником Джона Тімоні. Тімоні був поліціянтом з-поміж поліціянтів, його поважали й боялися за відданість NYPD, а також за шістдесят з гаком орденів, медалей і хрестів, якими він нагороджений. Двадцять років служби навчили його не тільки розпізнавати чільних гравців, а й добре розумітися на тому, як вони ведуть свої політичні ігрища. Одним з перших завдань, виконаних Тімоні, була доповідь Бреттона про ймовірне ставлення топ-менеджменту до нової поліційної стратегії NYPD – з конкретним зазначенням, хто опиратиметься нововведенням або тихцем їх саботуватиме. Це спричинило серйозні зміни.
Покличте ангелів і приборкайте бісів
Щоб здолати політичні перешкоди, корисно поставити собі такі дві групи питань:
• Хто вони, мої біси? Хто піде проти мене? Хто найбільше втратить у майбутньому через стратегії блакитного океану?
• Хто вони, мої ангели? Хто з доброї волі стане моїм союзником? Хто найбільше виграє від зміни стратегії?
Не воюйте самотужки. Для боротьби заручіться підтримкою впливових вищих осіб. Визначте, хто піде проти вас, а хто вас підтримає – про тих, хто посередині, забудьте, – і постарайтеся забезпечити навзаєм вигідний результат для всіх. Однак поспішіть. Не чекаючи на початок битви, ізолюйте супротивників і об’єднайтеся з вашими ангелами. Таким чином ви покладете край війні перше, ніж вона розпочнеться або почне набирати обертів.
Одна з найбільш серйозних загроз новій поліційній стратегії Бреттона виходила з нью-йоркських судів. Вважаючи, що нова стратегія Бреттона, націлена на боротьбу зі злочинністю, котра впливає на якість життя, може перевантажити систему розглядами дрібних порушень на кшталт проституції або пияцтва в громадських місцях, суди виступили проти. Щоб перемогти цей опір, Бреттон наочно проілюстрував усім, хто його підтримував, зокрема мерові, окружним прокурорам і очільникам в’язниць, що судова система цілком може впоратися з розглядом збільшення кількості справ і що коли приділити саме цим злочинам пильнішу увагу, то в довготерміновій перспективі це, навпаки, допоможе розвантажити суди. Мер вирішив втрутитися в справу.
Коаліція Бреттона, очолювана мером, через пресу звернулася до своїх опонентів із простим і зрозумілим повідомленням: якщо суди не даватимуть раду необхідному навантаженню, то рівень злочинності в місті не впаде. Зав’язавши спілку з мером і пресою, Бреттон успішно ізолював суди. Вони вже не змогли б публічно виступити проти ініціативи, яка не тільки зробить Нью-Йорк привабливішим місцем для життя, а й, зрештою, приведе до скорочення числа ними ж розглянутих злочинів. Після того як мер рішуче висловився в пресі про
