Scrum - Джефф Сазерленд
Відомий виступ Демінга перед керівниками японських підприємств у 1950 році. Серед слухачів були й такі люди, як Акіо Моріта, засновник компанії Sony. Демінг тоді сказав їм:
…хоч які чудові у вас технічні фахівці, саме ви, лідери, повинні прагнути успіхів у покращенні якості та однорідності продукції, а ваші техніки мають бути здатні на ці покращення. Отже, перший крок – за керівництвом. Перш за все, техніки вашої компанії та робітники ваших заводів повинні знати, що ви маєте завзяття для вдосконалення якості та однорідності продукції, а також почуття відповідальності за якість продукції.
Якщо лише говорити про це, нічого не вийде. Важливо діяти[8].
Найбільше Демінг відомий якраз своїм методом дій – циклом ПРПД (Планувати, Робити, Перевіряти, Діяти). Цей цикл можна застосувати до виробництва практично всього: автомобіля, відеогри чи навіть паперового літачка.
Коли я навчаю когось застосовувати Scrum, то використовую саме їх – паперові літачки. Я поділяю людей на команди й ставлю перед ними завдання зробити якомога більше паперових літачків, які літатимуть кімнатою. У команді буде три категорії людей. Одна людина перевірятиме, скільки зроблено літачків, які дійсно можуть літати. Друга буде частиною виробничого процесу разом з усіма, але також звертатиме увагу на сам процес та шукатиме способи покращення якості літачків і прискорення їх виробництва. Усі інші концентруватимуться на виготовленні якомога більшої кількості літачків, дійсно здатних пролетіти задану відстань за відведений на це час.
Потім я кажу, що ми маємо виконати три шестихвилинні цикли виробництва паперових літачків. Одну хвилину кожного циклу команди мають Планувати, як вони збираються робити літачки, три хвилин – Робити (виготовляти й тестувати якомога більше літачків, дійсно здатних літати). І нарешті, дві хвилини вони мають Перевіряти. На цьому етапі команда дивиться, як можна покращити процес виготовлення їхніх паперових літачків. Що пішло правильно? Що – неправильно? Чи не слід змінити дизайн? Як можна покращити процес виготовлення? А потім вони Діятимуть. У системі Демінга «діяти» означає змінювати ваш спосіб роботи на основі реальних результатів і реального впливу зовнішніх умов. Та сама стратегія використовувалась і в роботах Брукса.
Пройдіть цей цикл тричі, і, хоч що ви виробляєте – паперові літачки чи справжні космічні кораблі, – ви станете кращими, значно кращими (прискорившись у два-три рази і щонайменше подвоївши якість). Саме завдяки цьому циклу Демінга – радикальній ідеї на той час, коли її презентували японцям, – компанія Toyota і стала автовиробником номер один у світі. Саме так працює будь-який різновид «ощадливого» виробництва (американський термін для використання концепцій виробничої системи Toyota) або розробка продукту в Scrum.
Змінюйтесь або помріть
Причина того, чому новий спосіб управління проектами був таким важливим і чому стільки різних компаній його прийняли, почасти полягала в надзвичайно поганому стані розробки програмного забезпечення. Проекти майже завжди не вкладалися в строки та бюджет, а часто й взагалі не працювали. І це було не через тупість чи жадібність людей – скоріше річ була в способі їхнього мислення про роботу. Вони наполягали на застосуванні каскадної моделі, казали, що все можна планувати заздалегідь, навіть що умови не змінюються в ході багаторічного проекту. А це вже просто божевілля перед лицем таких змін.
Я переконався в цьому на власному досвіді в компанії BellSouth, коли відвідував їх як консультант багато років тому. Вони мали висококласних інженерів, багато з яких прийшли з відомого дослідницького центру Bell Labs. Вони ідеально дотримувались каскадної моделі. Бралися за величезні проекти на 10 чи 20 мільйонів доларів. Могли зібрати всі вимоги замовника, потім зачинитися на вісімнадцять місяців і вчасно й чітко в межах бюджету видати саме те, що просив замовник. Вони були однією з дуже й дуже небагатьох компаній у всьому світі, яким це вдавалося. Проблема полягала в тому, що на цьому етапі замовники хотіли вже іншого. Обставини змінювались. Ділові цикли скорочувались, а клієнти вимагали більш інтерактивного обслуговування.
Мене запросили подивитися, чи зможу я допомогти BellSouth визначити, що вони роблять неправильно. Дуже скоро я зрозумів, що неправильним був увесь спосіб їхньої роботи. Це може бути неприємно чути, коли вам здається, що ви все робите як слід. Тому одного дня, коли я став перед повною залою, де було 150 інженерів BellSouth, і сказав, що якщо вони не перейдуть на іншу, більш інтерактивну модель, то не втримаються на поверхні, мене не схотіли слухати. Вони всі були дійсно розумними людьми, але вважали мої ідеї черговою управлінською маячнею.
Я ніяк не міг переконати їх, тому просто знизав плечима й пішов, залишивши їм останнє попередження: «Змінюйтесь або помріть»… Компанії BellSouth більше не існує.
Шу-Ха-Рі
Коріння Scrum проростає з японського мислення та практик. Коли я нещодавно їздив до Японії, щоб зустрітися з професором Ікуджиро Нонакою, він пояснив мені, що в його країні Scrum аж ніяк не вважається новомодною управлінською дурницею. До нього ставляться як до способу дій, способу існування, способу життя. Навчаючи людей застосовувати цю систему, я часто розповідаю про мій власний досвід вивчення японського бойового мистецтва айкідо протягом кількох років.
Подібно до айкідо чи, можливо, танго, Scrum є чимось, що дійсно можна вивчити лише на практиці. Завдяки постійній практиці та вдосконаленню ваше тіло, розум і дух з’єднуються в одне ціле. У бойових мистецтвах ви вивчаєте концепцію під назвою Шу-Ха-Рі, яка вказує на різні рівні майстерності. У стані Шу ви знаєте всі правила та форми. Ви повторюєте їх, наче танцювальні па, тому ваше тіло всотує їх. При цьому ви не відхиляєтесь ані на крок.
У стані Ха, опанувавши форми, ви можете робити щось нове. Наприклад, додавати нові повороти до ваших танцювальних па.
У стані Рі ви вже здатні відкинути форми, які дійсно опанували на практиці, й вільно творити, адже знання суті айкідо чи танго так глибоко вкорінилось у вас, що її відображує кожен ваш крок.
Scrum дуже подібний до цього. Він потребує практики та уваги, але також безперервного зусилля для досягнення нового стану, в якому речі просто течуть і відбуваються. Якщо ви колись спостерігали за відомими танцюристами чи гімнастами, то знаєте, що їхні рухи можуть здаватись легкими та майже позбавленими зусиль, немов вони нічого не роблять, а
