Rework - Джейсон Фрайд
Багато початківців – гравців у гольф вважають, що їм потрібні дорогі ключки. Та насправді значення має удар, а не ключка. Дайте Тайґеру Вудсу набір дешевих ключок, і він усе одно вас переможе.
Для багатьох людей інструменти – наче допоміжні милиці. Вони не хочуть витрачати довгі години на тренування, натомість вони готові витрачати купу грошей на професійне обладнання. Вони шукають легший шлях. Але щоб працювати якісно, вам не обов’язково мати найкраще у світі обладнання. І воно вам точно не буде потрібним, коли ви тільки починаєте свою справу.
У сфері бізнесу занадто багато людей надмірно переймаються інструментами, намудрованими програмними продуктами, усілякими шкалами оцінки, шикарними офісними приміщеннями, стильними меблями та іншими пустопорожніми речами замість того, що справді має значення. А значення має те, як ви зумієте привабити споживачів і заробити гроші.
Це також стосується людей, які хочуть вести блог, подкасти або знімати відео для свого бізнесу, але занадто переймаються тим, які інструменти слід для цього використовувати. Зміст – от що має значення. Ви можете витратити купу грошей на дороге обладнання, але якщо вам нема чого сказати… далебі, вам нема чого сказати. Користуйтеся тим, що вже маєте, або тим, що вам по кишені. І – вперед. Значення має не ваш інструмент. Використовуйте те, що є під рукою, і показуйте все, на що здатні. Звучання – на кінчиках ваших пальців.
Продавайте побічні продукти
Коли ви створюєте якийсь продукт, завжди з’являється ще й побічний продукт. Ви не можете створювати лише щось одне. Будь-яка діяльність породжує побічний продукт. Люди, які мають хист до бізнесу, завжди помічають ці побічні продукти і бачать пов’язані з ними нові можливості.
Деревообробні підприємства продають те, що зазвичай вважається відходами, – тирсу, тріски, обрізки деревини – й отримують із цього пристойний прибуток. Ці побічні продукти використовуються у виробництві матеріалу для розпалювання камінів, цементу, кригостійких речовин, мульчі, ДСП, палива та ще багато чого.
Але ваш бізнес, припустімо, далекий від промислового виробництва. Тому вам може бути не так легко виявити побічні продукти своєї праці. Люди в деревообробному цеху бачать свої відходи і не можуть не помічати тирси. А ви свою «тирсу» не бачите. Можливо, ви навіть не замислювалися про те, що виробляєте якісь побічні продукти. Та це свідчить лише про вашу короткозорість.
Наша остання книжка, Getting Real, – побічний продукт. Так склалося, що ми написали її, навіть не підозрюючи про це. Досвід, набутий у процесі розвитку компанії та розробки програмного забезпечення, був побічним продуктом нашої діяльності. Спершу ми ділилися здобутими знаннями через блог в Інтернеті, потім провели низку семінарів, потому оформили інформацію у вигляді PDF-файлу, а тоді вже з’явилося паперове видання книжки. Цей побічний продукт приніс 37signals понад мільйон доларів прямого прибутку і, ймовірно, ще стільки ж як опосередковані надходження. Книжка, яку ви тримаєте в руках, також є побічним продуктом.
Рок-гурт Wilco знайшов цінний побічний продукт у студійному записі чергового альбому. Група зафільмувала цей процес і випустила документальний фільм «Я намагаюся розбити твоє серце». Фільм запропонував нецензурований і захопливий погляд на творчий процес і протистояння особистостей усередині групи. Гурт не лише заробив гроші на цьому фільмі, а ще й використав його як сходинку для виходу на ширшу аудиторію.
Генрі Форд зрозумів вигоду побічного продукту, коли почав виробляти брикети деревного вугілля з деревних відходів, що залишалися після виробництва знаменитої моделі «Т». Він побудував деревновугільний завод – так народилася корпорація FordCharcoal (згодом була перейменована на Kingsford Charcoal). Дотепер Kingsford залишається провідним виробником деревного вугілля в Америці.[10]
Виробники програмного забезпечення зазвичай не мають намірів писати книжки. Музичні гурти зазвичай не мають намірів фільмувати процес запису альбому. Виробники авто зазвичай не мають намірів продавати вугілля. Мабуть, є щось таке й у вашому бізнесі, про що ви навіть не замислювалися, але ви можете його знайти й успішно продавати.
Запускаймося вже зараз
Коли можна вважати, що ваш продукт чи послуга вже готові до того, аби бути винесеними на суд споживача? Коли вам варто вивести їх на ринок? Коли доцільно починати продавати? Припускаємо, що набагато раніше, ніж ви будете готові це визнати. Щойно ваш продукт почне робити те, заради чого він створений, випускайте його у світ. Ви вважаєте, що лишилося ще багато недоробок? Це не привід не запускати продукт. Кілька недопрацьованих деталей не мають затримувати справу. Ви зможете доробити їх згодом.
Оцініть свою справу під таким кутом: якби ви були змушені запустити продукт за два тижні, що б ви відкинули? Це просте запитання здатне ефективно вас мобілізувати. Ви раптово усвідомлюєте, що є купа речей, без яких можна обійтися. А відповідь на запитання про те, що є конче потрібним, здається очевидною. Коли ви визначаєте крайній термін, то отримуєте ясність. Це найкращий спосіб почути свій внутрішній голос, коли він казатиме: «Цього нам не треба».
Отже, відкидайте будь-що, що вам не потрібно для запуску. Наразі подбайте про життєво необхідне, а про розкоші подбаєте згодом. Якщо ви добре поміркуєте, то збагнете, що насправді дуже багато речей зовсім непотрібні, коли йдеться про перший день.
Коли ми запускали Basecamp, то навіть не мали системи стягнення плати з користувачів. Але продукт був орієнтований на щомісячну абонентську оплату, тож ми знали, що маємо в запасі ще тридцять днів, аби вирішити цю проблему. Отже, ми використали час перед запуском для розв’язання більш нагальних проблем, що справді були актуальними на той момент.
Виробник взуття Camper відкрив свій магазин у Сан-Франциско ще до завершення ремонтних робіт і назвав його Walk in Progress («Прогулянка триває»). Відвідувачі могли малювати на стінах порожнього магазину. Взуття виставляли просто на дешевій фанері, покладеній згори на стоси взуттєвих коробок. Знаєте, який відгук найчастіше залишали відвідувачі на бетонних стінах? «Залиште магазин таким, яким він є».[11] Так само засновники Crate and Barrel, відкриваючи свій перший магазин, не стали чекати, поки будуть готові стильні вітрини. Вони виставили скрині й діжки, у яких їм доправили товар, а згори поклали власне продукцію.[12]
Утім, не
