Вона любила щось читати - Вадим Трусов

У кімнаті тиша, тільки лампа світить,  
Жінка сидить, у книзі заглиблена.  
"Що ти читаєш?" – питає вітер.
"Світ, що у мріях, там я загублена."

Стіни навколо – мовчазні свідки,  
Книжка відкрита, обличчя спокійне.  
"Чому так тихо?" – шепоче квітка.
"Бо тут, у словах, я знаходжу віддих."

Сторінка за сторінкою, час минає,  
Світ за вікном стає далеким.  
"Що ти шукаєш?" – промовляє чайник.
"Відповіді на питання, таємні й загадкові."

Вечір заходить, вогонь у каміні,  
Зігріває душу, як слова у книзі.  
"Чому так важливо?" – питає тінь.
"Бо в кожній історії є частка мрії."

Квіти на стіні відблисками грають,  
Жінка читає, не помічаючи часу.  
"Скільки ще сторінок?" – питає світло.
"Стільки, скільки потрібно, щоб знайти себе."

Вона сидить, заглиблена в думки,  
Сторінки шепочуть, мовчазні таємниці.  
"Що ти відчуваєш?" – питає крісло.
"Спокій і радість, коли слова танцюють."

Книжка в руках – це магічний ключ,  
Що відкриває двері до інших світів.  
"Чи ти повернешся?" – питає тиша.
"Завжди, коли серце захоче цього."

Вогонь палає, зігріває кімнату,  
Книжка в руках – це вікно в іншу реальність.  
"Чи ти знайшла?" – питає ніч.
"Те, що шукала, завжди було поруч."

Слова біжать, як ріка у весняний день,  
У кожному рядку – новий світ.  
"Чи ти відчуваєш?" – питає стіна.
"Я живу, коли читаю."

Завіса нічна, як ковдра, вкриває,  
Книжка залишається вірним другом.  
"Чи ти щаслива?" – питає місяць.
"В цій тиші, в цих рядках, я знаходжу мир."

Світанок на горизонті, новий день починає,  
Але вона ще тут, в обіймах історій.  
"Чи ти повернешся?" – питає сонце.
"Завжди, коли серце прагне подорожей."

Життя навколо, як книга відкрита,  
Сторінки гортає вітер, легкий і ніжний.  
"Чи ти мрієш?" – питає ранок.
"В кожній історії, в кожній казці."

Книжка в руках, як вірний супутник,  
Веде її через час і простори.  
"Чи ти знайшла?" – питає день.
"В кожному слові, в кожному рядку."

Вечір знову приходить, тиша навкруги,  
Вона знову читає, як у перший раз.  
"Чи ти втомилася?" – питає ніч.
"Ніколи, поки слова живуть у серці."

Книжка закрита, але не назавжди,  
Вона знає, що повернеться знову.  
"Чи ти готова?" – питає світанок.
"Завжди, коли слова кличуть мене."

Кінець