Усі їхні секрети - Марта Кейс
— Ні. Я просто хочу розлучитись. Здається, для цього є всі підстави. Все майно записане на тебе, тому процес буде швидким. Мені нічого не потрібно, окрім свободи. — Дана потерла очі, вони зрадницьки відмовлялись фокусуватись на її співбесіднику.
— Я ніколи тебе не відпущу, кохана… Ми з тобою створені одне для одного. Лише ти змушуєш мене вчасно зупинитись. — Олег нагадував кам’яну скульптуру, яка може ворушити вустами.
— Мені все одно. Не даси розлучення – так тому і бути. Але я розпочинаю нове життя і тобі в ньому не місце. — вона трохи сповзла у кріслі, відчуваючи як сон відносить її геть від Олега та їхньої розмови.
— Я бачив вас у лісі. Бачив як ви обіймались. Ти провела ніч із ним? — силует Олега розпливався, але голос звучав чітко і лякав її дзвінкими нотами невблаганності.
— Що ти додав у вино? — язик Дани заплітався і вона ледь вимовила питання.
— Не хвилюйся, твій організм уже звик до препарату. Ти навіть не відчуєш, як усе скінчиться… — його голос звучав із темряви, що накотилась на жінку.
— Я… Я не здамся! — Дана спробувала відмахнутись від чоловіка, але руки були надто важкими.
Олег встав і підійшов до дружини. Він навис над нею з виглядом переможця, ніби щойно йому вручили найцінніший трофей. Вона вже не могла відкрити очей, лише відчула, як Олег підхопив її на руки та поніс наверх по східцях.
Дана знала, що має панікувати, однак, тіло жінки наповнила важкість, яка не дозволяла поворухнути навіть пальцем. Він поклав її на ліжко та навис зверху, як зловісна смертоносна скеля. Дана востаннє спробувала розплющити очі та вловила через вузьку щілинку погляд Олега. Він дивився на неї спокійно, без жодної емоції у холодному синьому океані. Ззовні він був схожий на янгола, але погляд виказував мертву пустку, що жила в ньому.
— Все закінчиться швидко, не хвилюйся. Ти назавжди залишишся зі мною!
Чортова хоробрість, якийсь вигаданий стрижень – усе полетіло в небуття. Дана хапала ротом повітря, зберігаючи останній зв'язок з реальністю, але й це поступово зникло. Вона зосталась безпомічною, вразливою та слабкою. Останнє, що відчула Дана – вологий поцілунок чоловіка на своїх вустах. І він був гіршим за смерть, гіршим за всі муки, яких вона очікувала.
