Марічка та Ведмеденки - Олеся Глазунова

Розділ 4. Гаджети та повернення господарів

Спальня була сучасна, світла та простора. Марічка озирнулася довкола, подивилася на чудовий краєвид з вікна та підійшла до столу. На столі стояв крутий ноутбук, який вона одразу ж увімкнула. Серед усіх ярликів на робочому столі вона побачила кілька ігор. Марічка сіла у крута геймерське крісло та взяла у руку мишку.

– Такс, «Танчики» – то нудно, а ось у «S.T.A.L.K.E.R. 2» можна й пограти. Ого, як тут все прокачано! Останній рівень гри! – захоплено вигукнула Марічка та запустила гру. Дівчина грала раніше у цю гру, але не пройшла і половини, а тут останній рівень! Вона намагалася з усіх сил, але гра виявилася для неї занадто складною і вона побачила напис «The game is over».

– Ех, цікава гра, але складна. Цікаво, скільки ж треба грати, щоб дістатися до цього рівня? – мовила Марічка та побачила ще планшет, який лежав на столі. – Так, а що тут? Угу, рецепти, дієти, знижки, книги. Ого, оце так пригода! То тут можна написати свою книгу?! Нічого собі! От і початок є, зараз напишемо продовження. Хм, оце я зараз як напишу!... – захоплено мовила Марічка та почала клацати по клавіатурі, записуючи сюжет, який склався у її голові. Дівчина писала та видаляла, знову записувала та знову прибирала написані рядочки. Написавши кілька абзаців, дівчина відклала гаджет.

– А писати книги не так вже й легко, як я думала. Це ж скільки треба тримати у голові, щоб написати книгу. Не моє це, не моє. Ой, а що це? – Марічка поглянула на телефон, який лежав також на столі та увімкнула його. Одразу на всю кімнату залунала весела мелодія, а на екрані з’явились яскраві герої мультфільму.

– О, те, що треба, щоб відпочити, – Марічка лягла з краєчку на ліжко, подивилася кілька серій мультфільму та міцно заснула. Дівчина не чула, як до квартири повернулися справжні господарі, які не знали, що у їх квартиру рієлтор Елеонора за чималу суму грошей заселила Марічку.

Сучасна квартира належала родині Ведмеденків. Тато – Михайло Остапович – був програмістом у великій компанії, але працював з дому, що дозволяла ця професія. Мав невелике черевце, носив окуляри, обожнював рибалку та полюбляв грати у комп’ютерні ігри. Він пишався тим, що входив у десятку найкращих геймерів з усього світу у грі «S.T.A.L.K.E.R. 2». Саме сьогодні мав бути фінал і він вже не міг дочекатися, коли сяде грати.

Мама – Майя Михайлівна – затята домогосподарка, яка мала купу справ та планів на цілий день. Вона мала приготувати смачні страви для усієї родини, рецепти яких вишукувала у Інстаграм, повинна була сходити на йогу або фітнес, щоб завжди бути у формі, полюбляла погортати сучасні модні журнали, щоб бути в тренді та мала хобі – писала книги, які публікувала на Букнет. Там домогосподарка Майя давала волю фантазії та емоціям.

У родині була мила донечка – Михайлина. Активна білява дівчинка, розвинена не за віком. Знайомі часто дивувалися, бо тато і мама були темненькі, кароокі, а Михайлина була біленька з великими блакитними очима. Майя Михайлівна на це завжди казала, що Михайлина – викопана бабуся, яка жила на півночі.

Родина увійшла до квартири, але не помітила спочатку чиєїсь присутності, бо Марічка забрала свою валізку у кімнату, куртку повісила на плічка до вави-купе, а взуття поставила сохнути на батарею, бо намочила ноги.

– Мийте руки та до столу, – закомандувала мама. – Вже, напевно, все охололо.

Ніхто не став сперечатися, бо після прогулянки усі зголодніли. Родина, помивши руки, пішла до кухні.

– Хтось куштував мою страву! З’їв майже усі слайси бекону та горошок! – мовив тато.

– Хтось їв мої мюслі! І накидав туди купу родзинок! – обурилася мама

– А де мої чіпси? – не знайшовши улюблених смаколиків на столі, розплакалася Михайлина.